У Івано-Франківьку ліфтера, який жив у комунальному приміщенні, виставляють на вулицю Мова про підсобне приміщення у 19,4 кв.м на сходовій першого поверху по вул. Галицька, 144. Такі приміщення є у більшості дев’ятиповерхівок спальних районів містаінформують "Вікна" з поиланням на "Місто"
30 років тому Ігоря Гільтайчука запросили на роботу до Івано-Франківська обслуговувати міські ліфти. Оскільки, як каже пан Ігор, за гроші, які пропонували, охочих працювати було мало, йому пообіцяли, що виділять у місті житло. Це і стало ключовим фактором, який змусив чоловіка перебратися з села на Надвірнянщині у місто.
Ігор Гільтайчук розповідає:
''Таке “житло” давали всім, хто не мав де осісти в місті. Тоді ще мій перший шеф – директор ЖЕО №5 Володимир Проданюк обіцяв, що допоможе з приватизацією цього приміщення чи виділення мені іншого житла в місті. Такі ж обіцянки давав і Ткачук, який керував КП “Івано-Франківськліфт”. Згодом сюди підселили ще одного ліфтера, але обіцяної приватизації я так і не добився''
Чоловік пояснює, що в мікрорайоні Пасічна чимало таких приміщень, де живуть люди, два з них навіть змогли приватизувати.
Ліфтер пояснює:
"Річ у тім, що тут є ще й щитова усього під’їзду, але її можна винести назовні і проблем не мало б виникати. Так зробили ті, хто домігся приватизації"
Ігор Гільтайчук переконує, що жив би так і надалі, але коли проводили утеплення будинку на Галицькій, 144, його помітили.
Чоловік пояснює:
"Я ще й пішов на прийом до мера, аби якось вирішити цю проблему, але краще б не йшов. Дарма звернув на себе увагу. Але ж якщо в мене його заберуть, то де я триматиму інструмент, мити руки, я ж і для цього його використовую"
Ліфтер каже, що місяць тому до нього приходили оцінювати приміщення і пообіцяли повідомити, якщо виставлять на продаж. Порекомендували написати заяву, аби бути в числі претендентів.
Ліфтер бідкається:
"Я готовий заплатити за нього, але звідки візьму кошти, якщо у мене зарплатня 3500 гривень на місяць, окрім того я хворію на цукровий діабет. Буду хіба десь зичити"
Чоловік прописаний у рідному селі, але каже, що туди повернутися не може, адже у батьківській хаті залишився брат-пияк.
Ліфтер розчаровано каже:
"Що я там робитиму, хіба шнурок на шию і до побачення"
І додає, що альтернативного житла місто йому не пропонує.
Пан Ігор каже:
"Дивно, за такі гроші, як отримують комунальні ліфтери, ніхто не хоче працювати, а вони ще й мене хочуть з’їсти"
Директор департаменту комунальних ресурсів Ігор Гриненько каже, що немає процедури безоплатної передачі комунального майна.
Чиновник пояснює офіційну позицію:
"Це приміщення було включено у міську програму приватизації, згідно якої всі вільні приміщення мають продаватися з аукціону. Ми не можемо просто подарувати його, адже це власність громади міста"
Провівши незалежну експертну оцінку приміщення у 19,4 кв.м на Галицькій, 144 оцінили у майже 80 тисяч гривень. Тому, хто забажає викупити його необхідно буде також оплатити послуги з оцінювання та протягом року за власні кошти перенести електрощитову за межі приватизованої території. Як озвучував нам Ігор Гільтайчук, ця послуга може вартувати більше 100 тисяч гривень.
