Віншування собі вигадали особливе – військове: “Коли звучить наша коляда, автомати просимо замовчати” Спершу Іван був волонтером, організував координаційний центр допомоги учасникам АТО Калущини. Регулярно доправляв поміч на фронт – від Калуша до Донецька, інформують "Вікна" з посиланням на "Місто".
Потім чоловік подався на фронт, де 15 місяців воював у складі 72-ї механізованої бригади – був командиром відділення реактивного дивізіону. Найдужче переживав, аби не стати тягарем для побратимів – вік такий: десь хребет міг заболіти, десь суглоби. Але все обійшлося – боєць навіть не чхнув.
Про жахіття війни Іван Стратієнко не хоче згадувати. Каже, там було і багато доброго, не тільки біда. Наприклад, коли на День Незалежності калушанин розпорядився, аби всі бійці одягнули вишиванки. А на Різдво коляду заводили – теж Іван Стратієнко постарався. Поклопотався, аби з калуського районного відділу культури прислали жупани і вишивані сорочки. 25 вояків, більшість з яких колядували перший раз у житті. Старанно вивчили слова, мелодію – тішилися, як малі діти.
Командир пригадує з усмішкою:
"Домовилися, що о 2-й годині репетиція. Виходжу о пів на другу, а всі вже чекають. Кажу: “Хлопці, таж репетиція аж через півгодини!” – “Так чтобы не опоздать…”.
Віншування собі вигадали особливе – військове: “Коли звучить наша коляда, автомати просимо замовчати”. Об’їздили багато позицій з різдвяним сценарієм. Жодного разу ніхто не вистрелив.
Більше читайте у публікації "Міста" — "Родом із вогню. Калушанин, який навчив побратимів співати колядок".
