Патрульна з Франківська здолала рак Щаслива жінка поділилась своєю радістю у соцмережі. Жінка каже, що вилікувалась від раку і дуже вдячна всім, хто допоміг:
Мар’яна Гавриляк радіє, що вилікувалась від недуги:
"Ура!!!!!! У мене сьогодні подвійне свято. Цей день настав, у мене сьогодні останнє капання. Яка я щаслива. Ті почуття радості які мене зараз переповнюють, не можливо описати словами. Попереду ще тільки обстеження, реабілітація та одна маленька операція, але сьогодні це моя перемога, перемога над хворобою. Я повністю здорова!!!Я перемогла, я вилікувалася від раку, від смертельної хвороби, від якої, я думала раніше виліковуються тільки зірки в США. Та це не так і своїм прикладом я змогла а показати що від раку виліковуються і прості люди в Україні".
Патрульна зізнається, що важко було, як морально так і фізично:
"Всі мої пости були спрямовані на те, щоб люди бачили і знали, що рак це не вирок і від нього можна повністю вилікуватися. Так, лікування важке і довге, но це того варте.
Це були найважчі півтори року в моєму житті. Був і відчай і страх, було фізично дуже тяжко, було тяжко морально, було дуже боляче. Я пережила 9 хіміотерапій, після яких було таке враження що пекло існує тут на землі і це саме хіміотерапії. Раніше я чула, знала що люди проходять хіміотерапії, та я й уявити собі не могла що це такі страшні муки. Я облисіла і на той момент не можу сказати, що мені було легко прийняти себе такою, але я змирилася і налаштувала себе тільки на позитивний результат і зараз у мене уже чудове волосся. Мене роздуло після хімій як кульку, за рік я набрала лишніх 10 кг, це навіть більше ніж за весь період вагітності бо тоді було 9 кг, та нічого, зараз мене вже по троху здуває"
Вона пише, що дуже боялась померти, їй доводилось переживати навіть панічні атаки, але робота з психологами її стабілізувала
"Я пережила сильні емоційні зміни, не завжди хотілося про це говорити, показувати це, та в середині мені було дуже страшно. Насправді, я дуже боялася померти від раку, тим більше в такому молодому віці, коли ще так хочеться жити і насолоджуватися життям, но я дуже старалася бороти цей страх в середині і нікому не показувати, щоб мої рідні і близьки ще більше через мене не переживали. Через те що я дуже переживала і старалася нікому не показувати що насправді зі мною відбувається, через емоційне виснаження у мене почалися панічні атаки і це дуже страшні штуки. Панічні атаки- це коли тобі в один момент стає дуже страшно, не контрольована паніка, тобі хочеться вибігти з машини, з будинку бо тобі не вистачає повітря, хочеться втекти від людей бо з тобою починається відбуватися щось неймовірне і ти не хочеш щоб тебе бачили в таких станах бо це дуже встидно, це коли серцебиття і тиск зашкалюють і таблетки від тиску не допомагають, а швидка їде занадто довго і тобі здається що це все, ще трошки і ти помреш. Це коли тобі тільки ставлять крапельницю і ти не така весела як на фотографіях і не така позитивна як в постах. Це коли тобі від любої таблетки, укола стає погано, але це все не від фізичного стану, а того що після півтори року лікування, реанімаціі, операції і всього іншого, ти уже просто боїшся всього. І навіть коли ти тільки заходиш в клініку, тобі уже стає погано, хочеться відключитися і включитися коли уже все позаду. Це все моральне пере виснаження, але робота з психологами мене стабілізувала, за що я їм дуже вдячна".
Патрульна зізнається, що більш за все їй допомагала молитва:
"Та більше всього, мені допомагала молитва. Розмова з Богом, це як певного роду медитація. Я знала що бог, кожну хвилину мого життя зі мною і що я в любий час можу звернутися до нього, попросити і він допоможе і він допомагав мені кожного разу. Я кожно разу, коли мені було страшно казала: " Господи, я віддаю себе і своє життя в твої святі руки і я знаю, що зі мною все буде добре", і зі мною дійсно- все добре. Я дякую Богові за кожен прожитий мій день".