Віталій Гапон свідомо йшов на війну, як на смерть. Каже, якщо боєць не переступив межу, коли готовий на самопожертву, то не варто туди йти. Службу починав у 2015-му під Маріуполем, потім протягом восьми місяців разом із побратимами тримали оборону Мар’їнки, передають "Вікна".
Ще до війни він займався столярством. Багато років поспіль мав власну справу. Головним принципом вважав ніколи не зв’язуватися з державою:
«Я завжди всім казав – держава тобі нічого не дасть. У держави можна тільки взяти. Аби щось отримати, необхідно почати бодай щось робити».
Спочатку займався виготовленням корпусних меблів. Мав свою майстерню, найманих працівників. Однак Віталій – дуже творча особистість, що певною мірою стало його бідою. Чоловік мав талант до деревного ремесла, але не мав жилки бізнесмена. Так прогорів його бізнес – Віталій потонув у штрафах. Відтоді він почав працювати на ґазду, але вже через кілька днів його перевели на посаду начальника – усе знав і вмів.
На сьогодні Віталій тямить у всьому виробництві з дерева: від розпилу кругляка і аж до готового виробу. Без перебільшення, обізнаний з усіма технологіями. Однак тепер корпусні меблі Вегас називає «шпаківнями», бо це занадто просто для нього як для майстра і геть нецікаво. Там немає творчості, до якої боєць так гостро прагне. Особливо зараз, повернувшись на цивілку. Колись він хотів тільки заробляти гроші, а нині для калушанина головне – творити. Віталій більше не ремісник, тепер він творець.
Називає себе столяром-дизайнером. Всього за 10 хвилин може вигадати, наприклад, дизайн кухні для замовника, з яким щойно познайомився. І найголовніше – завжди вгадує саме те, що би хотів клієнт, але так і не зміг пояснити, тільки думав про це.
Має Вегас і грандіозний задум створити із дерева монумент, присвячений бійцям АТО. Але поки що ідея лише народжується, адже це має бути щось вражаюче. Детальніше про бійця-творця із Калуша читайте у публікації "Війна і дерево: як боєць АТО здолав шлях від ремісника до творця" на сторінках ГК.