Франківці розповіли про знамениту галичанку, авторку трьох кулінарних бестселерів Дарію Цвєк Ігор Роп'яник в соцмережі опублікував спогад про знамениту галичанку:
"В останні роки життя Дарії Цвєк мені доводилося часто зустрічатися з цією знаменитою галичанкою, авторкою багатьох кулінарних бестселерів. Записував спогади, занотовував її мудрі сентенції, поради і повчання. Часто бував у неї вдома, адже моя донька Христина, тоді студентка Прикарпатського університету, допомагала пані Дарії в написанні її останньої, головної, як вона вважала, книги – «Енциклопедії галицької кухні». Треба було ще додрукувати чимало рецептів, додати нові розділи, систематизувати всі матеріали, словом, роботи було достатньо. На жаль, ця книжка так і не побачила світ, зокрема, й через деякі непорозуміння з видавцем, про що Дарія Цвєк згодом жалілась мені в листі зі Львова…
На фотографіях 15-літньої давності - 94-річна Дарія Цвєк з Христиною напередодні Різдва 2003 року. Того дня до славетної кулінарки завітали журналісти одного з центральних телеканалів для зйомок програми, присвяченої різдвяним традиціям Галичини. Запис тієї програми постараюся відшукати у друзів, оцифрувати й показати всім вам".
Дарія Цвєк подарувала юній Христині безрукавку
Наталія Кушніренко згадує, як отримала від майстрині "туфлі-лодочки":
"Пощастило знати цю особливу жінку в останні кілька років її життя у Франківську. Жовторота тоді журналістка розмовляла з нею про дитячі свята і книгу "Малятам і батькам". Після того, як розговорилися - "Дитино, а ти вже маєш чоловіка? Що готуєш?" - пані Дарія зненацька підхопилася і пірнула у свою велетенську, порівняно з її тендітною фігуркою, шафу. Та простягнула мені чорні з оксамитовим бантиком на носках туфлі-лодочки. Дивним чином виявився мій розмір. Ми приміряли "кришталеві черевички" - вони огорнули ноги і перетворили їх на ніжки. Роззуватися вже не дозволили. Перевтілення, зважаючи на капці, у яких зручно бігати, бо ж ноги годують, було неймовірним - миттєво з`явилися ошатність, елегантність, пишність. Так вони й живуть у мене - туфельки, які мають здатність чарівної палички, дар чарівниці Дарії Цвєк."
У соцмережі Леся Хаманс подякувала франківському художнику та пригадала своє перше знайомство з пані Дарією:
"Ігоре, за розповідь і світлини! Пані Дарія - дуже світла на цих знімках... А я, читаючи цю розповідь, пригада своє перше знайомство із пані Дарією. У грудні 91-го якось так сталося, що саме мені треба було піти додому до пані Дарії, щоб підготувати матеріал для "Галичини". Пишу "так сталося", бо це була не моя тема, я ж у відділі економіки працювала. Пригадую, що страшенно хвилювалася - про що буду розмовляти із поважною співбесідницею, відомою авторкою "Солодкого печива". Її книжка у нашому райцентрі на Житомирщині у кінці 70-х була, водночас, і рідкісна, і полулярна. Рідкісна, бо була у небагатьох родинах, а популярна, бо ті господині, які її мали, давали її іншим - переписувати рецепти. Хіба я могла тоді знати, що колись буду жити і працювати в Івано-Франківську і буду записувати розмову з пані Дарією у її домі... Так ось... Прийшла я до пані Дарії і одразу була вражена тим, як вона мене зустріла - так тепло, і так шляхетно... "Дитинко, - каже мені вона, - ось рецепти, дивіться, що треба, що хочете взяти для газети, запишіть, а я поки піду укладати "миколайчики"". Ця зустріч була якраз напередодні Святого Миколая, і пані Дарія пекла святкове печиво. А ще - до неї також приїхали гості із Києва - здається, робити знімки, але не пам'ятаю, чи для видання книжки чи для журналу. Пригадую, що години півтори або й дві я гортала аркуші із рецептами. Вони переважно були надруковані на машинці, але на багатьох були помітки авторки "від руки", з особливими коментарями. Пригадую, я записала тоді дванадцять рецептів - всі вони були про страви на Святвечір. А потім пані Дарія пригощала мене печивом і карпатським чаєм. Диктофону тоді у мене не було, розмову занотовувала у блокноті. Як цікаво влаштована пам'ять - зустрічалася і розмовляла з пані Дарією лише один раз, а поки писала цей текст згадала усе до таких дрібниць... Ігоре, ще раз спасибі за розповідь і світлини!"
