Франківський художник оприлюднив історію своєї сім'ї в соцмережі У соцмережі Ігор Роп'яник розповів про батьківський щоденник та свою сімейну історію. Його батько вів щоденник від 1967 по 2003 рік з деякими перервами. Деякі з них художник оприлюднив на своїй сторінці:
"15 грудня 1967 року. Галя ходила в міськторгвідділ довідатися, як просувається черга на холодильник. Там сказали, що наша черга дійде десь через три роки
10 лютого 1968 року. Сьогодні давали концерт у черкаській філармонії. У перерві до нас за сцену зайшов художник Данило Нарбут, який запустив вуса і виглядає, як Шевченко. З ним прийшов поет Микола Негода, що колись подарував мені «Захалявну книжку» Шевченка зі своїм автографом. Він є автором тексту пісні «Степом, степом (завдяки цьому запису тепер знаю, хто підписав цю книжечку, яка зберігається вдома дотепер).
1 квітня 1968 року. О 9-ій ранку виїжджаємо на гастролі в Черкаську область. Прийшли з валізами у філармонію, а там виявилося, що це був першоквітневий жарт, а насправді ми їдемо не сьогодні, а 3 квітня. Харитон мав зі собою пляшку самогонки в дорогу, то нас кілька тут же випили її.
9 вересня 1968 року. Завжди, коли буваю в Кутах, згадую той час, коли в 1945 році ми після концерту йшли вночі через ліс пішки з Кут до Косова.
28 грудня 1971 року. Коли ми їхали автобусом на базар, побачили, як фанерами закривали вітрини в гастрономі на Радянській, а в квартирах на вікнах клеїли навхрест паперові стрічки. Як у війну. А коли поверталися, то по вул. Леніна вже не пустили автобус. Пізніше довідався, що підривають німецький костел.
8 січня 1972 року. Ялинку біля пошти ліквідували на саме Різдво. Ще канікули не закінчилися, а ялинки вже немає.
11 серпня 1973 року. Сьогодні вранці сталася трагедія. Черговий автобус, що віз шоферів на роботу, впав з моста в ріку на Майзлях. 41 чоловік поранені, близько 6 померли, а решта в лікарні з поламаними ногами і руками. Кажуть, що шофер був невиспаний і задрімав. (цей випадок батько навіть проілюстрував).
6 червня 1981 року. Приїхав Ігор зі Львова разом із Станіславом Івановичем, розказав, що має неприємність в університеті через якусь провокацію, і йому тепер шиють націоналізм.
21 червня 1981 року Приїхав Ігор, почав розказувати все по порядку про свої справи. Все там дуже непросто. Але бачу, він хоч і тихий, але не дасть собі плюнути в кашу. Слава Богу, все-таки не виключили з університету.
11 листопада 1982 року. Сьогодні об’явили, що вчора, 10.ХІ. о 8 год.30 хв. помер Леонід Ілліч Брежнєв. Це велика втрата для всього радянського народу. (тоді ще не знали, що таке смайлик, але він би тут стояв точно, бо в ці слова, окрім іронії, батько не вклав нічого більше).
27 червня 1982 року. Йшов сьогодні від сватів через парк Костюшки і згадував, як рівно 40 років тому йшов тут із Соломією Крушельницькою до неї додому. Вона йшла з паличкою в одній руці, а іншою рукою трималася за мене. Дотепер вдячний їй за науку."
