У Сівці-Калуській відкрили меморіальну дошку поету та журналісту Василю Олійнику В центральній бібліотеці імені Тараса Шевченка відбулася година-спомин, присвячена 70-річчю від дня народження Василя Олійника, інформують "Вікна"
Народився Василь Васильович 5 лютого 1948 року в сім’ї робітника та колгоспниці, які важко працювали. Але в хаті панувала злагода, тепло, затишок. Вірші Василь почав писати в шкільні роки. Тоді, з доброго благословення калуського поета, музиканта і вчителя Йосипа Антоновича Попадюка, з'явилися вони у районній газеті “Зоря Прикарпаття”. Після закінчення восьмирічки Олійник навчався у професійно-технічному училищі, працював бетонником, слюсарем-вентиляційником, інженером, меблярем.
Василь Олійник закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Понад 10 років очолював Долинську районну «Просвіту». Був автором збірок: «Стремено» (1981), «Гармонія площин» (1992), «Толока» (1997), «Княгиня» (2000), «Крижма» (2005), «Понад шляхами сивими» (2008), «Йордань-Вода» (2015); художньо-документального нарису «Європейський тенор з Велдіжа» (2000) про видатного, але незаслужено забутого українського співака Василя Тисяка; упорядником антологій «Лолин – столиця Франкового кохання» та «З горіха зерня». Саме Василь Васильович засновник і один з організаторів щорічного свята ліричної Франкової поезії в с. Лолині Долинського району. А ще Василь Олійник був активним членом літературних студій «Карпатські акорди» та «Едельвейс». Ким би не працював, а поезія була завжди з Василем Олійником. Вірші друкувалися в обласній та республіканській пресі, колективних збірках творчості молодих «Новоліття», «Калиновий спів», «Ранковий клич» альманасі «Вітрила». Дуже цікавою рисою поета було його бажання і вміння слухати. Слухати розповіді , музику, природу.
Василь Олійник ще міг багато зробити, принести чимало користі громаді. Однак не судилося: важка недуга, на жаль, ще два роки тому раптово обірвала його земне життя. Та пам’ять про нашого славного земляка не згасає. Яскравим підтвердженням цього є організовані численні урочистості, які пройшли в ці лютневі дні на Долинщині та Калущині. Зокрема, в рідному селі Сівці Калуській за сприяння громади відкрита меморіальна дошка поету, до виготовлення якої долучився наш калуський скульптор Ігор Семак. Як часто згадують про нього його калуські товариші, літератори та журналісти, кращого поета на Калущині, як Василь Олійник, не було. Це була великої душі людина. Чуйна, щира, добра. Він дуже любив правду і справедливість. Завжди усміхнений, привітний, коректний. Він відійшов несподівано і завчасно, але постав перед Богом не з порожніми руками.
В цей день згадували Василя Олійника колеги по перу, друзі та люди, які його добре знали. Зокрема, поет, просвітянин та громадський діяч Іван Ткачик розповів про Василя Олійника як організатора свята Франкової поезії в с. Лолині Долинського району, журналіст Дмитро Іванців поділився цікавими спогадами та розказав про святкування в рідному селі Сівці Калуській, де народився Василь Олійник. Багато цього дня було сказано хороших та теплих слів про цю людину, звучали прекрасні поетичні твори Василя Олійника з вуст його друзів та учасників години-спомину. Василь Олійник був не тільки поетом від Бога, неперевершеним майстром слова, а й людиною щирою та закоханою в рідний край.
Раніше "Вікна" писали як у Сівці-Калуській відкрили меморіальну дошку поету та журналісту Василю Олійнику
