Спеціально для паломників орендували цілий потяг, котрий їхав до приморського міста Трієста в Італії Мандрівка мала тривати 22 дні. Спеціальний комітет склав детальну програму на кожен день. Комітет також зобов’язався виробити усім закордонні паспорти. Квитки, а переїжджати мали потягом, потім кораблем, і знову потягом, коштували по 300, 400 та 450 крон в залежності від класу. Суми були значними, особливо зважаючи на те, що більша частина тих, хто зголосився, були селянами. Для порівняння: для забезпечення продуктами на місяць міського шпиталю у Тернополі треба було 150 крон, інформують "Вікна" з посилання на "Локальну історію".
5 вересня 1906-ого до Собору Юра у Львові з'їхалися усі учасники подорожі та ті, хто їх проводжав. Людей було дуже багато і проводи виглядали радше як велике свято.
Спеціально для паломників орендували цілий потяг, котрий їхав до приморського міста Трієста в Італії. Майже на кожній станції, де зупинявся потяг в Україні, їх виходили вітати місцеві жителі, організовували цілі процесії. З Трієста пароплавом, теж спеціально орендованим для українських паломників, п'ять днів плили до Єрусалима.
В оголошенні про подорож повідомляли:
“Розміщення на кораблі для подорожніх першого класу є в кабінах з 3-4 ліжками, для другого класу — 5-10 ліжок, для третього — окремі місця для кожного у великих спальнях. Розділення статей на кораблі — зрозуміла річ”.
Паломники в Єрусалимі, 1906 рік. Фото із книги "Блажен той муж" про життя Шептицького
Потім спогадами ділилися учасники паломництва:
“Наше паломництво тішилося весь час подорожі такою гарною погодою, що ніхто майже не сидів у душній каюті… і або голим оком, або через шкла дивився різні острови, що тут і там виринали з синього моря”.
Хоч в анонсах паломництва не йшлося про екскурсійний супровід, гарним гідом виявився 26-річний вчитель із Тернополя Михайло Коцюба. Він мав карти Адріатичного та Середземного морів і всім цікавим розповідав про назви островів. Спочатку прочани не довіряли йому, але, коли переконалися, що вчитель вказує ті ж назви, що і моряки, то його авторитет виріс.
Прибувши до Єрусалима, паломники зі співом рушили колонами, попереду яких один селянин ніс синьо-жовтий прапор. Їх охороняла місцева поліція. Прочани мали пробути тут тиждень. Програма відтворювала в хронологічному порядку життя Ісуса Христа, а також передбачала відвідання Хресної дороги.
Люди були переповнені емоціями, передбачаючи це, організатори прощі наперед видали спеціальні поштові листівки. Тож люди писали рідним додому дуже багато. Закінчилось перебування на Святій Землі походом до Божого гробу.
Через рік в Україні видали ілюстровану книгу про цю першу прощу галичан — “Як Русь ходила слідами Данила” із посиланням у назві на мандрівку чернігівського монаха Данила до Палестини наприкінці ХІ — початку ХІІ століття. У 2015 книгу перевидало видавництво “Апостол”.
Любомира Федунишин зазначає, що під час пас паломницької подорожі священиків і мирян 5-28 вересня 1906 року до Святої Землі Галицьким митрополитом Андреєм Шептицьким на Гробі Господньому був освячений Чудотворний образ Пресвятої Богородиці з Лучинецької церкви святого Миколая на Рогатинщині. Настоятель церкви отець Йосиф Яворський вручив ікону декану Рогатинському о. Стефану Городецькому, щоб освятити під час прощі в Єрусалимі. Того ж року митрополит відновив своєю Грамотою відпусти, надані Папою Римським Пієм ІХ для храму св.Миколая с. Лучинці. Чудотворна ікона зберігається у церкві разом з книгою із свідченнями про зцілення в наш час за молитвами на оздоровлення отця Романа Дубіка.
