Президент вручив національні премії ім. Тараса Шевченка цьогорічним лауреатам

У 204 річницю з дня народження великого Кобзаря Президент Петро Порошенко вручив національні премії імені Тараса Шевченка 2018 року, які були присуджені на підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Переглядів: 546
У 2018 році розмір Національної премії України імені Тараса Шевченка становить 240 тис. грн кожна.

Відзнаку з рук Глави держави сьогодні отримали художник Павло Маков за мистецький проект «Втрачений Рай»; публіцист Сергій Плохій - за книгу «Брама Європи», композитор Вікторія Польова - за хорову симфонію на канонічні тексти «Світлі піснеспіви», пишуть "Вікна" з посиланням на сайт Президента України. 

Також Президент вручив нагороду представникам творчого об’єднання «Вавілон 13»: режисеру Володимиру Тихому, операторам Ярославу Пілунському, Сергію Стеценку та Юрію Грузінову - за цикл історико-документальних фільмів про Майдан 2014 року.

Премією також відзначена письменниця Емма Андієвська за книги поезій «Щодення: перископи», «Маратонський біг», «Шухлядні краєвиди», «Бездзиґарний час», «Міста-валети», яка, на жаль, з поважних особистих причин не змогла бути присутньою на церемонії.

Глава держави висловив вдячність членам Шевченківського комітету за роботу, яку вони провели задля визначення претендентів, адже на здобуття високої державної нагороди претендувало майже сімдесят номінантів, і лише восьмеро з них успішно подолали перегони. Петро Порошенко cказав:

«Вітаю ваше рішення про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка 2018 року»

Говорячи про кожного із лауреатів премії Президент зауважив, що Емма Андієвська, яка належить до найвідоміших митців українського зарубіжжя, народилася в Донецьку. І хоч більшу частину свого життя прожила за кордоном, але «з Україною в серці і для України».

Pа словами Глави держави, доктор історичних наук, директор Українського наукового інституту у Гарвардському університеті, автор книги «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності» Сергій Плохій продовжує справу всесвітньовідомого славіста-мовознавця, історика та критика української літератури Юрія Шевельова. Глава держави, відзначаючи книгу, за яку історик і отримав премію. наголосив: 

«Це фундаментальне науково-публіцистичне дослідження історії України, видане спочатку англійською, а згодом українською мовами, уже отримало надзвичайно високу оцінку і на Заході, і у вітчизняному науковому середовищі.  Європі потрібна об’єктивна наукова правда про Україну Так само приємно назвати ім’я ще одного лауреата ‑ композитора Вікторії Польової. На думку музикознавців, її композиції – одні з найкращих у загальній картині сучасної української музики. Українська хорова музика поповнилася справжнім шедевром – хоровою симфонією на канонічні тексти «Світлі піснеспіви»

Президент зазначив: 

"У номінації «Візуальне мистецтво» більшість голосів члени Комітету віддали відомому художнику, твори якого постійно експонуються в престижних галереях світу – Павлу Макову. «Метафоричний, з багатьма змістами і значеннями, «Втрачений рай» – це пересторога митця, що можна загубити Батьківщину, якщо вчасно не об’єднатися. Ця пересторога, майстерно втілена виражальними засобами, засвідчує самобутній талант митця. І чому до речі нас навчав Тарас Григорович? «Обніміте ж, брати мої, найменшого брата», - ці слова згаданий вже мною Юрій Шевельов називав «концепцією національного єднання»

Та особливо Глава держави відзначив роботу творчого об’єднання «Вавілон’13», які, як зауважив Петро Порошенко, є творцями сучасного українського документального кіно.

Петро Порошенко звернувся до режисера Володимира Тихого та операторів і співавторів фільмів Юрія Грузі́нова, Ярослава Пілунського і Сергія Стеценка:

«Ви з ризиком для власного життя фільмували переломні події в історії України, ловили на камеру моменти героїзму українців. Я хотів висловити вам, друзі, і всьому творчому об’єднанню «Вавілон’13» вдячність і за мужність, і за високий професіоналізм» 

Президент наголосив: 

«В березневі шевченківські дні вже далекого п’ятдесят восьмого року Іван Багряний писав, що справжнім пам’ятником Шевченку мають бути не гори глини й ріки липкого єлею, не брили холодного граніту й мертвотної бронзи, а «вогонь свободи, тріумф розкованої нації, здійснення великої ідеї великого Пророка – «своя (українська) хата» й «своя (українська) правда» в ній. Незалежна Україна – найкращий монумент Шевченку»