Дзвін має ім'я і родом із Калуша Перший бій курантів пролунав 9 квітня 1950 року, символізуючи завершення будівництва однієї з найкрасивіших будівель в Мінську, який саме відновлювався після війни. На даху вежі був встановлений дзвін вагою 380 кг з молотом-ударником, який з'єднаний з годинниковим тросом. Дзвін має сильний низький звук, він був відлитий на заводі Фельчинских в 1929 році, повідомив історик Володимир Воложинський, якого цитують "Вікна".
Дзвін був «голосом» трофейного годинника з Кенігсберга на вежі житлового будинку на проспекті Незалежності, 16. Тут в шикарних квартирах жили співробітники КДБ. Через пару років дзвін замовк, і в наші дні навіть не всі мешканці знали про його існування. За однією з версій, дзвін заважав місцевим жителям. Це не дивно, адже його відливали зовсім не для годинника.
Десять років тому історію дзвону розповідав журналіст Василь Семашко. Надпис на дзвоні, зроблений польською мовою, свідчать про те, що цей дзвін "споруджений зусиллями (на зібрані кошти) стрільців полку мінського в пам'ять про загиблих захисників землі мінської». На протилежному боці написано: "Ім'я моє (тобто, дзвона. — Авт.) — "Ірена" і "Зроблено в одлівне (ливарне виробництво. — Авт.) братів Фельчинских в Калуші".
Точно з'ясувати, для якої споруди виливали цей дзвін, не вдалося. Імовірно, для Тріумфальної арки, яка перебувала в Молодечно. Її, щоправда, знесли ще за часів СРСР.
Як інформує видання TUT.BY, дзвін і зараз у хорошому стані, є лише невеликі відколи по краю. Вивчався варіант влаштувати його на дзвіницю Червоного костелу, але потім настоятель чомусь відмовився від цього. Від варіанту відновити його роботу на будинку теж відмовилися: були питання через гучність і періодичність дзвону.
Через 10 років з моменту виявлення долю дзвону нарешті вирішили. Його передадуть у Музей історії міста Мінська. «Ірена» вже знаходиться на майданчику тимчасового зберігання музею.
