Поки печуть — співають, сім'я Романюків у Карпатах випікає хліб за особливим рецептом Голосом Параски Романюк захоплюються не лише в Україні, а й за її межами. Разом із чоловіком та сином вони щодня печуть хліб та продають його в навколишні села. Поки печуть — співають. Так вони бережуть, відтворюють гуцульські традиції та передають свої знання іншим, інформують "Вікна" з посиланням на "Ukraїner".
Параска і Василь Романюки разом уже 45 років. І протягом майже 20 років вони печуть хліб. Мистецтво створення традиційного гуцульського хліба Параска Романюк перейняла від своїх бабусі й дідуся:
"Так пекла наша бабця, наш дід. Коли діду було 18 років, то його німці забрали в Німеччину. Він там 6 років працював в одного бауера, то каже, що там була вся витримка хліба, кілько має бути. Якщо дідо шось не так зробив, то німець прийшов, хліб перекроїв. Якшо хліб не пройшов всю витримку, яка має бути, то ше 25 корбачів виписував. Так Бог дав, шо дідо вернувся сюда й пішло по традиції: усі пекли, наша родина."
Зараз Романюки мають окреме приміщення з великою піччю. Поки ж не було великої печі, то пекли в хатній, маленькій. Тоді за день могли зробити до 100 буханців. Тепер — до 400.
Параска розповідає, що вони прокидаються до хліба вночі:
"До хліба треба в 1:00 ночі встати, шоб він пройшов витримку, шоб смачний був. Встаємо, миємо зуби, молимося Богу, п’ємо каву, щоби не дрімати. Молимося Богу, щоби нам робота легко пішла й щоби людям хліб смакував."
Найманих працівників сім’я не може собі дозволити, адже вважає, що за важку працю потрібно добре плати, а наразі таких коштів вони не мають:
"Треба й податок заплатити, і пенсійне, і муку купити. Якщо порахуєш усьо, то нема чим. То дуже важка праця."
Хліб Романюків, попри перешкоди, регулярно «їздить» у Верховину, Буркут, Явірник та Зелене:
"Дуже дороги погані, техніка ламається. То трудна справа, бо є трохи конкуренції."
Під час Революції Гідності гуцульський хліб побував і на Майдані. Син Василь возив туди щотижня по 150 буханців.
Бульше читайте тут.