День Святої Трійці: історія, традиції, прикмети

Про особливості святкування П’ятидесятниці: перші колінопреклонні молитви за 50 днів після Пасхи, прикрашання зеленню храмів та поминання спочилих у Троїцьку батьківську суботу.

Історія свята

Свято П’ятидесятниці або День Святої Трійці, яке ще називають Днем народження Церкви, був встановлений самими апостолами.

У цей день Святий Дух зійшов на учнів Христових і сповнив їх усіма благодатними духовними дарами – вони преобразилися, а Дух Святий став їхнім постійним натхненником і керівником. З цієї пори апостоли мужньо і безбоязно, з великою сміливістю почали проповідь про Христа розп’ятого і воскреслого з мертвих, а Церква Христова почала зростати та множитися спочатку серед іудеїв у Палестині, а потім і серед язичників у всьому світі – “аж до краю землі” (Діян. 1:8).

Учні Христові щорічно святкували день П’ятидесятниці та заповідали згадувати його всім християнам (1 Кор. 16,8; Діян. 20,16). Вже у Постановах Апостольських (кн. 5, гл. 20) є пряма заповідь святкувати Св. П’ятидесятницю: «Через десять днів після Вознесіння буває п’ятидесятий день від першого дня Господнього (Великодня), донині нехай буде великим святом. Бо в третю годину цього дня Господь Іісус послав дар Святого Духа».

Особливу урочистість П’ятидесятниці від перших часів християнства надавав звичай Древньої Церкви здійснювати в цей день хрещення оглашенних – тих, хто готуються стати її членами (звідси – спів на Літургії: «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися»). У IV столітті св. Василієм Великим були складені колінопреклонні молитви, що читаються на вечірні досі. У VIII столітті св. Іоанн Дамаскін та св. Косма Маіумській склали на честь свята багато піснеспівів, які та тепер співає Церква.

Вечірня в день П’ятидесятниці звершується відразу після Літургії для того, щоб народ у бдінні та побожному стані, не розходячись по домівках, був присутній за читанням на вечерні зазначених піднесених молитов св. Василя Великого (вперше здійснюваному з колінопреклонінням після дня Пасхи).

З часів Старого завіту субота (шабат) вважалася днем святкового спокою.

З настанням Нового Завіту субота з дня земного спокою стала символом радісного спокою в Царстві Небесному. Спаситель у своїй проповіді вчив: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф.11: 28), а апостол Павел писав у посланні до євреїв: «Тому для народу Божого ще лишається суботство. Бо хто ввйшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх» (Євр.4: 9-10). Звідси звичай, закріплений уставом Церкви, здійснювати спеціальні заупокійні служби в суботу.

Батьківська субота перед днем Пресвятої Трійці, називається вселенською. Звичай здійснювати поминання у цей день також сягає апостольських часів. Саме в цю суботу підноситься молитва за всіх людей, від віку спочилих у надії воскресіння та життя вічного, бо в день П’ятидесятниці зішестям Животворящого Пресвятого Духа у всій силі було явлене Царство Христове. Тому Церква напередодні цього свята молиться за всіх покійних своїх чад, щоб вони були зібрані в Небесному Царстві та сподобилися вічного благодатного життя.

Народні прикмети

За народними повір’ями, якщо на Трійцю йде дощ – буде тепле і грибне літо, а також рясний урожай.
Хорошим знаком на Трійцю буде сватання, подружжя буде жити довго, щасливо, в любові та злагоді.

Що потрібно обов’язково зробити на Трійцю?

• зібрати трави: вважається, що саме на Трійцю в них зібрана вся цілюща сила;
• прикрасити будинок гілками клена, берези, дуба і горобини.
• Але ні в якому разі не можна брати вербу. З квітів варто віддати перевагу ромашці і волошкам, з трав – аїру (очищає будинок від негативу), любистку, м’яті, папороті і полину (захищає від зла і дарує силу, здоров’я і енергія для подолання життєвих перешкод). Викидати на сміття ці гілки не можна, інакше з дому піде все добре. Через тиждень їх треба просто спалити на багатті;
• сходити на службу в храм. Наші предки, коли приходили до церкви, обов’язково несли з собою траву, яка використовувалася в оздобленні. Така трава вважалася оберегом сім’ї від багатьох бід;
• поминати померлих не своєю смертю: самогубців і тих, хто пропав безвісти. Для цього йдуть на цвинтар і роздають милостиню;
• на стіл ставити лише святкові страви. Якщо господиня пекла хліб або пиріг, то шматочок його ховали і намагалися зберегти до того часу, коли дочка буде виходити заміж. Наші предки вірили: таким чином, дочці можна гарантувати вдале заміжжя, а чоловік не питиме;
• погадати на долю. Незаміжні дівчата пускали на воду власноруч сплетені вінки. Якщо віночки сходилися, то варто було чекати сватів. До того ж, сни в святкову ніч вважалися віщими