Під час бойових дій в зоні АТО Василь Пасічняк отримав осколкове поранення голови під Новоолександрівкою Мати-героїня Марія Тарантюк народила наймолодшого Василька уже після чоловікової смерті. Хлопчик так і не зазнав ні татової любові, ні мудрої батькової науки. Натруджені мамині руки пестили голівоньки своїх п’ятьох найдорожчих донечок і синочків, у щирій молитві линуло до неба прохання дати дітям добру долю. І не знала мати, що народила Героя. Що її найменшому судилось стати воїном-захисником Батьківщини, який у своїх ледь за двадцять захищатиме Україну від російського агресора, інформують "Вікна" з посиланням на "Вільний голос".
А почалось усе в маленькій, низенькій хатчині у мальовничому Черемхові. Марія Петрівна Тарантюк усі сили віддавала п’ятьом діточкам, як могла, клала їх на ноги. Ось і найменший Василько підріс. Малим був моторним, кмітливим, усе брався допомагати матусі й запевняв, що як виросте – ось тоді вони й заживуть. Після школи опанував фах тракториста у Коршівському училищі, пішов на строкову службу. Через рік підписав контракт зі Збройними Силами України – вдома ніхто й не здогадувався, що їхній Василько обрав собі шлях воїна-захисника. На Різдво приїхав додому у відпустку, мама не могла натішитись змужнілим, таким дорослим сином. Він ще на півроку продовжив контракт, хоча мати просила залишитись, скаржилась на здоров’я. Наче щось відчувала лихе.
У квітні, лиш збирались садити городи, телефонний дзвінок.«Ваш син Василь Пасічняк? Він тяжко поранений, у госпіталі Харкова…». Померкло сонце перед маминими очима. Поїхали до Харкова старші діти, шкодуючи її, стареньку. Брата не застали – на той час його вже відправили у Львівський госпіталь. Юнак був у дуже тяжкому стані – під час бойових дій в зоні АТО отримав осколкове поранення голови під Новоолександрівкою. 14 травня у нейрохірургічному відділенні його прооперували. Якісь прогнози лікарі бояться робити й досі: він лиш недавно вийшов зі стану глибокої коми.
Своє 22-річчя Василько зустрів 27 травня ще без свідомості. Увесь цей час, понад два місяці, біля нього день і ніч перебувають рідні. Сестра Галя навчилась розуміти кожний порух його ясних очей. Говорити хлопець ще не може, але вже великий успіх у тому, що він здолав безтямність. Це диво, вважають лікарі.
Поволі, крок за кроком, юний боєць повертається до життя, але попереду – ще одна операція, запланована на 20 червня, довготривала реабілітація. Дуже велику допомогу родині й Василькові надають львівські лікарі, волонтери. Уважні, чуйні, справжні фахівці своєї справи. У госпіталі – сучасне реабілітаційне обладнання, усі дбають про те, аби юнак скоріше відновив координацію та навики самообслуговування. Нещодавно його відвідали у Львівському військовому госпіталі керівник Центру допомоги учасникам АТО Коломийської РДА Оксана Вандич з побратимом. Попереду в родини – непростий час догляду, відновлення, реабілітації Василька. Щодня їздити до Львова і назад не так легко. Виникають проблеми з квитками, добиранням, перебуванням у далекому місті. Тож Центр допомоги учасникам АТО Коломийської РДА звертається до всіх добрих людей з проханням допомогти родині важкопораненого бійця Василя Пасічняка.
НОМЕР КАРТКИ ПРИВАТБАНКУ: 5168 7573 6497 8256, ТАРАНТЮК Марія Петрівна, мама воїна. Довідки по телефону: 098 96 30 790.
Він боронив наш спокій на східному кордоні. Він зовсім юний хлопчик, в якого, як зізналась мати, ще навіть дівчини не було. Він не мав коли ходити на дискотеки, зате встиг стати справжнім воїном, захисником рідної землі і кожного з нас. Тепер настала наша черга допомогти Василеві. І його мамі, яка понад усе хоче бачити сина вдома, здорового й усміхненого.
