За ідею незалежної України постраждали, були вивезені, репресовані та поклали життя багато членів родини Онуфрія Франка Дерево уособлює триєдиність матерії три плани буття – горішнє, тобто небо, проміжне, тобто землю, та долішній хаос, тобто підземний світ. Також це три часові виміри – коріння, як минуле, гілочки, як сьогодення, і молоді пагінці та листочки, як майбутнє. Дуже важливо знати свій родовід від коріння. Кажуть, що людина, яка не знає своїх витоків, тобто не має міцної опори, під час життєвих буревіїв не буде мати на що опиратися. У День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Підгірках згадали, що війна принесла біду і лихо у кожну родину, інформують "Вікна" з посиланням на управління культури Калуської міської ради.
У Підгірках, де проживають діти та онуки Онуфрія Франка, свідомі українці, патріоти свято вірили, що з попелища війни, як фенікс із попелу зродиться незалежна Україна. І старалися всі свої сили і навіть життя віддати в боротьбі за неї. За цю велику мрію, якій тільки зараз вдалося здійснитися постраждали, були вивезені, репресовані та поклали життя багато членів родини Онуфрія. Тому торкаючись теми родинного дерева, тобто історії родини, цього дня торкнулися і цієї теми. Бо на лекції була присутня донька Ярослави Онуфріївни Франко — Дзундза Люба Василівна та донька Анастасії Онуфріївни Франко — Вирасток Галина Володимирівна.
Разом з Франками і іншими підгірчанами були у Караганді і родина Федорко. Тому приємно було почути чудову історію про УПівське кохання батьків від Галини Когут, її сестри Ірини та Марії Федорко.
В музеї-оселі знаходиться величезна кількість старих світлин, на яких родина Івана Яковича Франка у Підгірках. Це історія нашого краю у світлинах. Тому ця зустріч мала велике значення, бо дала можливість відкрити завісу невідомості, і визначити, які люди та події на них зображені. Розповідаючи про родинне дерево Франкове, згадали відомого калуського поета Василя Ганущака, що писав «Всі ми діти Франкові та онуки Франкові», тобто кожен краянин повинен знати історію родини Франка на наших теренах, адже це історія нашого краю в людях. Тоді ми всі будемо мати міцне коріння, і ніяким буревіям його не вирвати. А присутність гостей і їхні виступи підтвердили, що родинне дерево – це не картина на стіні в музеї, а живий організм, що росте, розвивається, народжує нові листочки.
Витяги із лекції "Родинне дерево Франкове" дивіться у відеорепортажі "Вікон":
