Калушани на висоті 3023 метри над рівнем моря. На черзі — Анди (Південна Америка), Альпи (Західна Європа), Апеннін Директор Калуського міського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» Олег Нижник поділився з «Вікнами» подробицями мандрівки до Австрії та Угорщини.
— Олеже Богдановичу, які висоти в Австрії ви підкорили?
— Гору Кіцштайнхорн (3 203 метри), що біля міста Капрун. Загалом шлях наших мандрів проходив через Будапешт – Гельштат (таке маленьке, гарне містечко на березі озера) – Капрун, де ми і підкорювали вершину. Також в планах було відвідати високогірну трасу Гросглокнер, що на однойменній горі, яка найвища в Австрії. Ми піднялися на вершину Кіцштайнхорн, потім мандрували в Зальцбург – Відень і повернулися додому.
Головна ціль мандрівки – підкорити висоти в Альпах, побачити оці краєвиди власними очима.
Фото: Андрій Воздіцький
— Довго ви готувалися до цієї поїздки?
— В загальному, рік, але якщо серйозно, один місяць – визначали маршрути, де найкраще по часу, щоб охопити якомога більше тих гарних місцин.
— Скільки людей було в групі і скільки зважилися підкорити Кіцштайнхорн?
— 59 чоловік. Змогли побороти себе і Кіцштайнхорн 28 калушан. Наймолодших підкорювачам австрійських Альп Тарасу Болецькому та Олені Бідюк було по 13 років, найстаршому — Мирону Беляку — скоро виповниться 70!
— Неймовірно!
— Так! Наша головна мета була – піднятись на висоту 3029 метрів і вся група туди піднялась. А от останніх 200 метрів – це було за бажанням. Складний підйом зайняв
близько години. Відпочинок і спуск — ще годину.
— Не було ніяких побоювань?
— Ну, хто боїться — той в гору не йде!
— У вас була велика група, ви мали певну відповідальність…
— Звичайно ж, переживання були, але я дивився в очі людям. Було зразу видно, хто впевнений в собі. От я йшов і такі люди йшли за мною. Усі учасники буле добре підготовлені, адже ми разом підкорили не одну вершину, і взуття було хороше, і екіпірування. Тому все добре!
— Ви піднімалися на багато вершин – у порівнянні 3 203 метри Кіцштайнхорну були складними?
— Це була найважча і найвища з підкорених нами вершин однозначно. Минулого року ми були в Румунії на висоті 2302 метри (гора Петросу).
Фото: Юлія Баліцька, Леся Бобяк
— Скільки днів тривала ваша поїздка?
— Чотири дні, у середу зранку ми виїхали і ввечері вже були на термальних водах у Будапешті. О 23-й годині ми співали гімн біля парламенту Угорщини. А в Гельштаті у нас була тригодинна прогулянка. Дуже красиве місто! До речі китайці зробили копію цього містечка у своїй країні.
Фото: Юлія Баліцька
— Яку вершину мрієте підкорити наступного разу?
— Є найвища в Румунії гора Молдовяну (2 544). А ще — гора Риси у Високих Татрах, що на польсько-словацькому кордоні, яка має три вершини: найбільша з яких займає центральне місце на території Словаччини — 2503 метри, північна вершина є найвищою точкою Польщі — 2499 метрів. Третя вершина також лежить на території Словаччини — 2473 метрів.
— Мрій є багато і реалізувати їх ми будемо покроково: і Анди (Південна Америка), і Альпи (Західна Європа), Апенніни (Італія), Язик троля, що в Норвегії…
— Еверест?
— Ні, чесно, ні, нема особливого бажання, це великий ризик. Ми просто любителі, а не професіонали. Плануємо і реалізуємо мандрівки які приносять задоволення. Ми — не фанатики!
— Дякую за розмову, Олеже Богдановичу. Нових вершин!
Розмовляв Володимир НЕЖИВЕЛО, студент факультету журналістики ЛУ імені І. Франка
