У Косові чоловік створив вело-рикшу | Фото: Аліса МУДРИЦЬКА Про це у соцмережі повідомила Аліса Мудрицька, передають "Вікна".
"Якби Іван Герцюк з Тюдова не переплутав п’ятницю з суботою, ні я, ні ви про нього і не дізналися б. Сьогодні зранку на майдані Незалежності у центрі Косова я випадково побачила цього чоловіка. До нього, як довоєнні селяни до літака-кукурузника, підходили поодинокі чоловіки. Кожен водій, що проїжджав поряд, теж обертав голову, аби поглянути на це технічне диво ХХІ сторіччя – триколісний велосипед з бляшаними коляскою і дашком-балдахіном. Пригадався старий анекдот. Поляк вперше побачив автомобіль «Запорожець» і запитує водія: «Пшепрашам. То пан сам скльопав?». На це питання Іван Герцюк з Тюдова може не червоніти, а гордо відповідати: «Так!»."
35-річний чоловік надумав сотворити унікальний експонат після того, як побачив на відео у мережі індійського вело-рикшу. Горянин захотів і собі такий транспорт – самому селом кататися, маму з церкви додому привозити. Каже:
«Вулиці у Тюдові довгі».
Цілий місяць чоловік мудрував головою, приміряв лінійкою, гнув труби, арматуру і бляху, клепав, з’єднував деталі, складав докупи готові фрагменти, наводив глянц. І у нього вийшло.
У саморобну коляску, більше схожу на мілкий прямокутний піддон з відкидним заднім бортиком, майстер встановив спеціальне сидіння для одного пасажира. У причепі можна і невеликий багаж перевозити.
Творець велоцикла гарантує:
«Дев’яносто кіля витримає».
Пасажира і водія захищає від примх погоди прямокутний дашок-балдахін, теж із бляхи.
Велоцикл має «державний номер», амортизацію, дзеркала заднього виду, світловідбивачі, «болотники», клаксон. Знайшлося місце і для гаджетів – є спеціальна поличка для мобільника, навушників, щоб відповідати на дзвінки або слухати музику.
Аліса Мудрицька зазначає:
"Агрегат їздить тюдівськими вулицями вже два тижні. А зустрівся мені в Косові тому, що безробітний і неодружений автор технічної дивовижі переплутав дні. Думав, що сьогодні субота, – і поїхав на знаменитий Косівський базар продавати своє диво техніки. Добирався з Тюдова до райцентру (15 км) трохи більше години. На базар не потрапив, зате зробив мудрий рекламний хід – приїхав на центральний міський майдан і відразу ж опинився у центрі уваги перехожих, переважно чоловічої статі. Зацікавилася ним і я – журналіст за фахом. Тож винахідник велосипеда несподівано для себе отримав безкоштовну рекламу і, сподіваюся, матиме ще й інтернет-славу."
Аліса Мудрицька пише, що Воістину: нема такого злого, аби не вийшло на добре:
"Іван Герцюк править за велоцикл 10 тисяч гривень, але готовий іти на поступки. Випадкових перехожих цікавить, скільки важить цей агрегат, як він у береги їде. "
Іван Герцюк, уточнює:
«Ця машина не для берегів, а для вулиць. Для рівнесеньких вулиць. На наших ямах її починає гойдати, смикати, перекоси дуже великі, переднє колесо скрипить, колеса і форкоп швидко гинуть».
Поки що ніхто з тих, кого зацікавив дивовижний агрегат, купувати його не збирається, але деякі чоловіки підкинули майстрові добру ідею – не продавати, а здавати велоцикл в оренду у період Різдвяних свят:
«Ми тебе переберемо – будеш нас на Маланку возити».
Іван Герцюк обіцяв подумати.
