Тепер Говерла є на три метри вищою (2 061 м), мабуть, завдяки тисячам туристів, які за понад сто років наносили з собою Пунктом збору для охочих здійснити сходження оголосили базу «Дворек Чррногорський» у Ворохті, яка належала коломийському осередку Татрянського товариства. Вихід звідси планувався об 11 годині ранку 15 серпня, щоб до вечора дістатися до туристичного притулку на Заросляку. Тут учасники підкорення Говерли мали нічліг, а вже о шостій годині ранку наступного дня починався штурм найвищої вершини Українських Карпат, інформують "Вікна" з посиланням на "Правду".
Піднятися на вершину тогочасні туристи планували за три години, щоб мати на горі можливість двогодинного перепочинку, під час якого, як писала газета «оглянути загальну панораму галицьких Карпат, а також угорських та семогородських».
Спуск із Говерли був запланований на 11 годину ранку, туристи повинні були пройти через полонину Козьмеску на гори Кукул і Кічеру, а звідти – повернутися до Ворохти. Тут підкорювачів Говерли очікував відпочинок та вечеря, а вже о пів на дев’яту вечора прогулянковим потягом вони поверталися в сторону Делятина.
Учасникам походу рекомендували взяти із собою запас харчів з розрахунком на два дні, на бажання туристів, для речей та продуктів можна було винайняти носильників, які би винесли торби на саму Говерлу, але вартість такої послуги не вказувалася. Зате газета повідомляла, що упродовж 14 і 15 серпня у касах вокзалів на державних залізницях Стрий – Станиславів, Львів – Станиславів, Тернопіль – Станиславів, Заліщики – Делятин і Чернівці – Станиславів продаватимуться квитки, які коштуватимуть значно дешевше і будуть чинними упродовж трьох днів.
У той час шлях на Говерлу ще не був настільки проторованим, як тепер. Перший туристичний маршрут на цю вершину був прокладений щойно у 1880 році. А перше сходження на вершину Чорногори приписують легендарному угорському барону Яношу Нодю, який, буцімто, дізнався, що у Карпатах є безіменна гора, на яку ще ніхто не піднімався.
Барон вирішив стати першим, хто зійде на вершину, щоб назвати її своїм ім’ям. Однак, підкоривши вершину, угорський барон та його товариші, потрапили під раптовий каприз карпатської погоди: на горі їх накрило шаргою – шаленою бурею зі снігопадом. Декому із супутників барона вдалося вибратися зі снігових заметів, а решта включно з самим підкорювачем вершини загинули на схилі гори. Ті, кому вдалося вижити, повернулися до табору з панічними вигуками «Ховирло!», що по-угорськи значить засніжена гора. Саме таку назву – Говерла – наніс на карту Чорногори австрійський картограф.
У ті серпневі дні 1903 року, як повідомляла газета «Кур’єр Станиславовський», на Прикарпатті стояла спекотна погода, але вже після 10 числа німецький профессор Фальб прогнозував похолодання, під час якого температура могла опуститися до нижчої від ззвичайної о цій порі. Про жодні нещасні випадкі під час того сходження на Говерлу газета не повідомляла.
