Від довічної ганьби і звинувачення прикарпатця в вбивстві врятувала адвокат

Адвокат Ірина Вань захистила в суді чоловіка, якому загрожувало 12 років позбавлення волі за те, що, захищаючись у власній оселі від нападників, заподіяв смертельного удару потерпілій.
Переглядів: 1039
Ірина Вань врятувала чоловіка від довічної ганьби

Верховний Суд підтвердив право особи на самозахист від протиправних посягань. У постанові суд касаційної інстанції роз’яснив, що закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду тим, хто посягає на її життя. Цими винятками є напад озброєної особи, групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна нападникові, не обмежена жодними межами, аж до позбавлення життя. Отже, суд погодився із доводами адвоката Ірини Вань у тому, що дії її підзахисного не становлять складу злочину, та закрив справу. Чи легким був шлях до такого успіху, вирішили з’ясувати у захисниці, інформують "Вікна" з посиланням на "Голос України".

Звістка про те, що в багатоповерховому будинку молодий чоловік убив свою сусідку, швидко розлетілася невеликим містечком Городенка та околицями. Подію смакували обивателі, назагал тільки й розмов було про злочин, а його маму супроводжували осудливими поглядами та перешіптувалися. А було так. До квартири Олега (ім’я змінено. — Авт.) увірвалися сусідка із якимось чоловіком. Давній конфлікт із сусідом жінка взялася вирішити силою. Разом із напарником виламали вхідні двері й напали на господаря. Від словесної перепалки непрохані гості перейшли в наступ. Захищаючись, Олег утік на кухню, де зопалу вхопив ніж і завдав ним удар жінці. Та впала... Від отриманих ран невдовзі й померла.

Презумпція невинуватості городенківчанка Ірина Вань вела справу як адвокат за призначенням від держави. 4 березня 2014 року вона прибула на місце затримання Олега, підозрюваного в умисному вбивстві. Сподівалася, що підзахисний відмовиться від її послуг, адже на той час не мала досвіду у справах такої складності. Однак, швидко розібравшись у наданих слідчим первинних документах та поспілкувавшись із клієнтом, зрозуміла, що він оборонявся від незаконного вторгнення двох осіб. Ірина почала доводити, що Олег не є вбивцею, а скористався своїм правом на самооборону. Попри те, хлопця звинуватили в такому умислі, і суд першої інстанції засудив його до 12 років позбавлення волі. Адвокат домоглася перевірки аргументів захисту щодо оборони судом апеляційної, а пізніше касаційної інстанції.

Після рішення Верховного Суду Олег наче й зітхнув вільно. Але пляма на репутації залишається. Коли повернувся додому, ледь взяли на роботу. Ні він, ні його мама спілкуватися із журналістами не хочуть. Ще болять тяжкі спогади про багаторічну судову тяганину, і тепер  вони просто хочуть змити це тавро «вбивці»

Шлях був довгим і тернистим Як розповідає Ірина, дорога до перемоги була, як на Голгофу. Її підзахисний — тричі незаконно засуджений. Вперше — Городенківським районним судом за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК). Після перегляду апеляційним та касаційним справу відправили на новий розгляд у суд першої інстанції. Коломийський міськрайонний її підзахисному дав 8 років за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого). Адвокат повторно оскаржила це рішення та домоглася його скасування в суді апеляційної інстанції, який надав вказівки перевірити аргументи захисту щодо оборони обвинуваченого від незаконного вторгнення групи осіб.

При третьому повторному розгляді справи суд першої інстанції визнав факт незаконного вторгнення до помешкання обвинуваченого і те, що він оборонявся від нападу групи осіб. Однак, незважаючи на те, що відповідно до ч. 5 ст. 36 КК України за таких підстав особа не може нести кримінальну відповідальність, цю норму не було застосовано, а підзахисного Ірини засуджено за ст. 118 Кримінального кодексу (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) та призначено покарання — 2 роки в межах відбутого покарання. Адвокат оскаржила й це рішення в апеляційній інстанції, де підтвердили, що підзахисний оборонявся й було незаконне вторгнення. Однак цей суд, попри доводи захисниці, також не застосував норму закону (ч. 5 ст. 36 КК), і справу, яка підлягала закриттю, не закрили. Крапку у справі поставив Верховний Суд, погодившись з аргументами Ірини Вань, та виправдав її клієнта.