Василя Івановича не стало на 72-му році життя Як колишній багаторічний гравець, тренер і керівник калуського «Хіміка», Василь Іванович мріяв про повернення рідної команди до професійного футболу, інформує Калуська міська федерація футболу.
Поховали Василя Лабика сьогодні в житловому мікрорайоні "Хотінь". Вічна пам'ять!
Василь Лабик народився в один рік із заснованою в Калуші футбольною командою, з якою на довгі роки пов’язав своє життя.
Син переселенців з Лемківщини (батьки поселилися на Загір’ї) ріс і виростав неподалік стадіону та ДЮСШ, де була секція футболу. Тож йому, як і більшості хлопчаків, до душі припав саме футбол. У 14-річному віці записався в групу, котру вів відомий на Станіславщині улюбленець калуської публіки, а в майбутньому – заслужений тренер України, котрий виховав Олега Кузнєцова, зірку світового футболу, Мирон Данилович Мандрик, писав Ростислав Михайловський для газети "Калуський Нафтохімік".
В групі, де займався Лабик, було багато здібних підлітків. Серед них – Богдан Чолій, Ярослав Ковалишин, Орест Павлишин та інші. Всі вони разом з Василем першими з групи потрапити в юнацьку команду калуського "Хіміка". Звісно, юний Лабик був на сьомому небі від щастя! Та висока конкуренція в складі дорослої команди "Хімік" не дозволила йому постукати в двері основного футбольного колективу Калуша Довелося перейти до іншої калуської команди "Будівельник" і там відточувати свою майстерність.
З "Будівельника" Василь Лабик пішов на службу до війська, де, на щастя солдата, потрапив у спортивну роту і мав можливість займатись футболом. У складі військової команди "Ястріб" виступав у першості Карагандинської області. При цьому завжди відчував підтримку від земляків – Василя Турака та Олександра Білецького, з якими служив в одній військовій частині. Вони, як відомо, пізніше обіймали в Калуші високі посади – відповідно начальника міськвідділу міліції та військового комісара.
Після повернення до рідного міста, Василь Лабик був запрошений в команду своєї мрії – калуський "Хімік", котру на той час тренував Юрій Грацлі. В 1969 році в складі цієї команди став чемпіоном Івано-Франківської області, в 1972 році виступав у фіналі Кубка України серед аматорських команд. Тоді "Хімік" під керівництвом уже тренера Бориса Пазухіна на виїзді в місті Дніпрорудне Запорізької області поступився місцевій команді "Шахтар" з рахунком 0:2. Наступного року калуські футболісти брали участь в Кубку СРСР серед аматорських команд. Щоправда, уже на першій стадії розіграшу цього трофею калуський "Хімік" поступилися в Душанбе тамтешній команді "Буревісник" з мінімальним рахунком 1:2.
Коли Юрія Грацлі звільнили з посади тренера "Хіміка", Василь Лабик виступав за цю команду під керівництвом Бориса Пазухіна, з яким подружився на довгі роки. В 1975 році, пішовши з "Хіміка", не повісив бутси на цвях, а продовжував грати у футбол. Виступав за амбітну сільську команду – хотінський "Колос", з якою став переможцем другої ліги першості області, здобув путівку в групу сильніших команд Івано-Франківщини, а ще – Кубок України серед сільських колективів. Також Василь Лабик брав участь і в першості України з футболу серед аматорів.
Та футбольний вік не вічний. Тож у 1978 році довелося Василю Івановичу перекваліфіковуватися на арбітра. Досвід гри у футбол був неабиякий, і він одяг суддівську мантію. Рекомендував на це Василя Івановича арбітр міжнародного класу Мирослав Ступар.
Два роки Василь Лабик сумлінно працював на полях Івано-Франківщини. Навіть входив у десятку кращих арбітрів області. В цей час довелося йому попрацювати і дитячим тренером з футболу в ДЮСШ на Загір’ї. Тоді її директором був Омелян Куцук.
Коли в 1978 році "Хімік" виграв першість серед команд спортивного товариства "Авангард", "Спортивної газети" та міжвідомчу першість України, а Бориса Пазухіна та воротаря київського "Динамо" Євгена Рудакова запросили на тренерську роботу до івано-франківського "Спартака", то колишній голова колективу фізкультури ВО "Хлорвініл" Ярослав Гонтковський запропонував Василю Івановичу посаду головного тренера "Хіміка". І в 1979 році він приступив до роботи. Звичайно, нелегко було вести тренувальний процес з футболістами, з котрими провів на полі не один сезон. Микола Костанкевич, Володимир Сидор, Василь Гіфес мали авторитет у команді, але новий тренер зумів знайти підхід і до них.
Працював тренером пізніше і з Петром Івановичем Кушликом, а згодом і з Миколою Костанкевичем.
Одинадцять сезонів віддав Василь Іванович команді своєї молодості – калуському "Хіміку". За його керівництва вона у 1981-1983 роках була безмінним учасником першості України серед команд колективів фізкультури, постійно виборювала призові місця в зонах.
У 1990 році Василя Лабика обирають головою новоствореного футбольного клубу "Хімік", а в 1991-ому він стає першим його президентом і обіймає цю посаду до 1997 року.
У сезоні 1994-1995 рр. команда, очолювана Василем Лабиком, менеджером Василем Дуткевичем та тренерами Борисом Пазухіним і Володимиром Мандриком, стає переможцем аматорської першості України і здобуває путівку в Професійну футбольну лігу. Це був знаковий період для Василя Івановича. Його обирають в раду ПФЛ України.
Піклування про життя і побут футболістів було його основною місією як президента футбольного клубу. За підсумками першого кола друголігового чемпіонату України з футболу сезону 1995-1996 років ФК "Хімік" навіть посідав друге місце, поступаючись лише команді ЦСКА, яку очолювали Володимир Безсонов і Володимир Лозинський.
Воротар Степан Хопта, польові гравці Іван Фединяк, Ярослав Голубчак, Юрій Маляр, Володимир Крижанівський та інші були вдячні наставникові за підтримку і своєю самовіддачею на футбольному полі додавали йому натхнення до роботи.
Через вимушену відставку з посади президента ФК "Калуш" Василь Іванович практично залишився безробітним. І тут йому знову підставив своє плече Ярослав Гонтковський, тоді вже голова Івано-Франківської крайової організації ФСТ "Україна", запропонувавши очолити організацію товариства в Калуші.
