Їздовий дає кобилам щодня по кілька шматочків хліба, посипаних цукром, грудочки цукру, шоколадні цукерки й печиво За словами Романа Тимощука, організатора, переможців аж четверо: в одиночних запрягах — Петро Мартиняк і Степан Струк, у парних — Микола Гаврищук і Петро Чуревич. До гривастих пана Чуревича — особлива увага, хоча вони непородисті, звичайні робочі коні чорної масті. Дві кобили Циганка та Галка, які важать по 450 кілограмів і мають у холці 1,75 метра, протягли 1650 кілограмів вантажу на 85 метрів за п'ять хвилин, інформують "Вікна" з посиланеням на "Експрес".
40-річний Петро Чуревич, власник кобил розповів чим їх годує і як тренує, що вони такі сильні й витривалі:
"Для коней головне — овес. Щодня вранці й увечері даю їм по 1 — 1,5-літровій банці вівса. А ще свіжої трави має бути вдосталь. Галка й Циганка, коли працюють, не пасуться. Тоді даю по 3 — 4 "наруччя" щойно скошеної трави. Скільки це кілограмів — не знаю, беру трави обома руками перед себою: скільки нести можу, стільки й кидаю. Узимку раціон трохи інший: вівса — 2 — 3 літрові банки, стільки ж лущених зерен кукурудзи і кілька — порізаного на січку сіна".
Також їздовий дає кобилам щодня по кілька шматочків хліба, посипаних цукром, грудочки цукру, шоколадні цукерки й печиво. Ці ласощі — подяка за добру роботу. А напуває коней джерельною або криничною водою. Пан Петро застерігає: годувати й напувати коней треба не відразу після роботи, а тим паче, коли вони впріли, бо тоді тварини можуть захворіти і навіть загинути. Вода має бути хоча б кімнатної температури або трішки підігріта. Тренування для кобил — щоденна праця, до неї їздовий привчав їх з однорічного віку.
Господар пояснює:
"Ніколи не перетруджую моїх помічниць, Із сьомої ранку я вже у стайні. Годую їх, вичісую хвости та гриви, оглядаю копита, якщо треба — чищу, перевіряю, чи добре тримаються підкови. Припасовую упряж, яка має бути добротною, шкіряною, не терти й не муляти. О дев'ятій вирушаємо на роботу. Возимо сіно, допомагаємо згрібати, а за кілька днів почнемо підорювати городи та доправити зібране до комори. Працюємо до полудня, далі півтори години відпочиваємо й обідаємо".
Господар розповів чи підганяєте кобил батогом:
“Ні-ко-ли, Батіг, звісно, маю, але він лише "для солідності". Зі своїми помічницями я говорю, і вони мене розуміють, а ще — віжками керую: "Гайта — вправо, вішта — вліво, вйо — поїхали, тпррру — стій". Тих, хто б'є коней, я зневажаю. І, якби мав право, сам би запряг, аби замість коней вантаж тягли, та батогом поганяв би, аби відчули, як це — битими бути".
