У мережі прикарпатець розповів про величний і цінний гриб корбан У мережі Андрій Боєчко розповів про величний і цінний гриб, передають "Вікна".
Гуцули цей гриб називають по-різному. На Сколівщині здебільшого Корбаном, за прізвищем місцевого жителя, який першим почав його їсти, на Верховинщині — Гордуманом, бо росте велично і гордо, та ніколи не червивіє і не гниє, на Рахівщині — Тунтом і Гуцульським грибом.
В селі Бистрець, що розташоване майже під Попіваном, Ребрами і Спицями, цей гриб називають Коров‘єком, хоча корови його не їдять. Трохи далі до кордону з Румунією, в Зеленому та Шибеному він зветься Кордуманом, Гордубаном, Пістрєком, Тонтом і ще десятком інших етимологічно незрозумілих найменувань.
Складається враження, що в кожному селі його називають якось інакше, щоб ніхто з прийшлих або туристів не здогадався, що гуцул зібрав у лісі. Таким чином місцеві жителі намагаються охороняти цей гриб, зберігаючи його для себе.
Андрій Боєчко зазначив, що понад десять років вивчає Катателазму царську:
"То що воно таке - Гордуман. Червона Книга України дуже лаконічно описує цей гриб. Складається враження, що ті вчені, які його туди вносили, ніколи його в лісі не бачили. Єдиний представник роду катателазмових - Гордуман - має статус рідкісного, зникаючого виду. В світі росте лише в штаті Орегон (США), в Карпатах (не лише Українських, але й польських, словацьких, румунських), і в Кримських горах. За моєю інформацією, ніде, крім України, законом не охороняється."
ЧКУ пише, що причиною зменшення пополяціі гриба є масове збирання населенням.
Андрій Боєчко заперечив:
"На мою думку - це повна беліберда (вибачте за жаргон). Справа в тому, що лише один з п’яти гуцулів знає, як той гриб виглядає, і один з двадцяти - де він росте. Туристи з інших областей України, які приїжджають сюди на відпочинок, взагалі ніколи його не бачили і нічого про нього не чули. Тому говорити про масовість збирання не має сенсу. Єдиною причиною зменшення популяції Гордумана в Закарпатті і на Львівщині є масова вирубка смерекових лісів, адже гриб росте виключно в смерековому лісі. Кілька разів я знаходив гриб і в мішаному, але то скоріше виняток з правил. Очевидно, на тому місці колись ріс ліс смерековий, його знищили, але симбіоз клімату, кислотності грунту, коріння і грибниці залишився. Тому Гордуман там і є. Дуже часто я знаходив гордумани й на полянах посеред смерекового лісу."
Далі ЧКУ пише, що гриб росте маленькими сім‘ями - по два чи три грибочки.
З приводу цього прикарпатець має теж власну думку:
" Часто гриб росте великими сімействами по 8-15 плодових тіл на площі, що не перевищує одного квадратного метра. Тепер щодо розміру гриба Червона Книга України помилково визначає максимальний розмір шапки гриба максимум у 20 сантиметрів. Так от, учора ми знайшли багато Гордуманів, діаметр шапки яких перевищував 30 сантиметрів. А вага цих плодових тіл сягала до півтора кілограми. Гордуман дуже щільний і важкий гриб. Охороняти його взагалі немає сенсу. Щороку кількість гриба в Карпатах стабільно зростає. І це жодним чином не пов’язано з Червоною Книгою. Просто змінюється клімат і менше вирубується лісу."
Андрій Боєчко зазначив, що нічого спільного з трюфелем катателазма не має, це зовсім інші види:
"Запах Гордумана мені особисто віддалено нагадує запах п‘ємондського трюфеля, хоча, звичайно, це лише моє внутрішнє враження. Я запитував багатьох людей в гірських селах про цю особливість Гордумана. Хтось каже, що відчуває запах молодого грецького горіха, хтось вловлює аромат кіндзи, хтось - хвої. Одностайно лише одне - це приємний пряний аромат, який ні з чим не переплутаєш. Від дуже стійкий і насичений, тривалий і благородний. Якщо ви візьмете два-три кілограми білих грибів і засмажите їх, поклавши в смажку лише один маленький Гордуман вагою до ста грамів, страва матиме стійкий аромат саме Гордумана, а не білого гриба. В маринованому виді Гордуман трохи жовтуватий і хрусткий, запах і смак частково втрачає, але не так, як скажімо білий гриб. Сушений гриб майже не пахне, али при відмочуванні запах з‘являється знову."
Щодо кулінарних властивостей, використовується з м‘ясними та рибними стравами. В штаті Орегон, наприклад, особливою популярність користуються котлети з фаршу дикого кабана чи лося, перемішані з фаршем з Гордумана. Щодо гуцулів, найчастіше з Гордумана роблять голубці. Жодне гірське весілля не обходиться без цієї страви.
Андрій Боєчко поділився секретами у приготуванні страв з Гордумана:
"Я варив з Гордумана грибну юшку з м‘ясом. Було смачно. Посипаю порошком з Гордумана і Білого пасту і картоплю. Коли смажу рибу, особливо велику озерну чи ставкову, натираю цим порошком , аби прибрати запах застояної води. Мариную Гордумана разом з білими грибами, або окремо в томатному соці, що надає плодовому тілу досить незвичного для грибів смаку. Запитував у місцевих травників про лікувальні властивості Гордумана. Те, що гриб практично не червивіє і не гниє, говорить про те, що в ньому є речовини, які мають бальзамічні чи відновлювальні властивості. Знахарі про це нічого не кажуть. Багато разів чув про те, що мольфари використовували Гордуман у своїх обрядах і настоянках, однак це скоріше легенди, ніж факт. Тай мольфарів у Карпатах давно немає, запитати ні в кого. Отакий от невивчений ніким гриб росте в Карпатах. Загадковий і таємничий, смачний і запашний. Як на мене, набагато цінніший, ніж трюфель, бо його можна не тільки нюхати, але й їсти.
