Тут люди і місця, які розширюють внутрішні простори, аби їх збагатити, ділиться враженнями Ольга Кецмур:
"Збагнути мовні особливості неможливо, лиш читаючи праці з діалектології та прослуховуючи говірки в записах. Треба ступити на землю, що родить [б у р а к и'], завітати в хату баби Вольги, де в печі [г о р и' т] живий вогонь, а на ньому [п е ч у' т с и] млинці на сковорідці, яку ця щира жінка принесла із собою після весілля в цю хату. І таких смачних млинців таки не куштувала! Смакують однаково неймовірно і з шкварками, і з варенням з [б р у ш н и' ц' і]. І цю піч щосуботи білять, бо то святе.
І щоб відчути нашу єдність, має тьохнути в грудях, коли чуєш ім'я бабусі - "Вольга". Бо так мене малою називала моя бабця Меланія на Жовківщині".