Неймовірним був вечір 25 жовтня для всіх учасників VI Мальтійського приятельського балу для людей з обмеженими фізичними Дійство урочисто відкрили майже півсотні пар під мелодію традиційного полонезу, яку виконував муніципальний естрадно-симфонічний оркестр під керівництвом художнього керівника Валерія Чикириса. Елегантні дами у вишуканих вечірніх сукнях, кавалери у костюмах при краватці чи метелику вальсували залою, надихаючи всіх своїми витонченими рухами, плавними балансе та щирими посмішками, передають "Вікна".
Особливістю цього балу є те, що учасники — молоді хлопці та дівчата на інвалідних візках. Саме їхні особливі, ніжні, справжні танці приковували увагу глядачів. Адже найперше танцюють вони душею. Уже вкотре підтримував атмосферу балу талановитий ведучий Олександр Куровський, без якого волонтери та «Романтики» ( осередок при Мальтійській Службі Допомоги для людей на інвалідних візках) уже не можуть уявити цього заходу.
Організатори заходу підготували цікаву та захоплюючу програму: танець волонтерів та «Романтиків», класичні та сучасні інтерпретації бальної програми ( вальс, мазурка, падеспан, віденський вальс), різноманітні майстер- класи та танцювальні ігри. Також неймовірні номери підготували запрошені гості — колектив «Надійка». Цьогоріч бал став також кульмінацією проекту юних волонтерів організації – «Рівні права-рівні можливості», що був підтриманий ґрантом від «Теплого Міста». Метою проекту є забезпечення доступності закладів та громадських просторів Івано-Франківська для людей на інвалідних візках.
Волонтери організації, а також учасники осередку «Романтики» провели рекомендаційний «дружній аудит» майже до 30-ти закладів центральної частини міста на доступність для людей з обмеженими фізичними можливостями. Аудит відбувався на основі анкети, укладеної Ярославом Грибальським, координатором програми «Безбар’єрна Україна» Національної Асамблеї інвалідів України.
Таким неймовірним був вечір 25 жовтня для всіх учасників VI Мальтійського приятельського балу для людей з обмеженими фізичними можливостями. Хоча й багато пересічних громадян ще й досі дивується танцям на візку, люди з обмеженими можливостями щоденно доводять, що насправді нічим не відрізняються від інших. Їхні можливості вражають, а сила духу викликає захоплення.
Незважаючи на обмежені рухові можливості, вони намагаються жити повноцінним різностороннім життям. Щодня підтверджуючи свою волю до життя, вони здобувають освіту, працюють, створюють сім'ї, подорожують, беруть участь у прощах і таборах, сплавляються по Дністру, займаються спортом, зростають духовно і культурно. Вони вже вкотре демонструють, що танцювати так, щоб перехоплювало подих, можна навіть на інвалідних візках.
