У навчально-реабілітаційному центрі на вулиці Військових Ветеранів відбулося відкриття інклюзивно-ресурсного центру У спілкуванні з такими дітками працівники повинні визначити, чи може малеча навчатися у звичайних садочках та школах. Форму навчання обирають самі батьки. А заклад лише підбирає програму та напрямок, за яким треба працювати з цими дітками, інформують "Вікна".
Зараз у місті батьки найчастіше обирають інклюзивну форму навчання. Й справді, за словами експертів, таке навчання має свої переваги. Адже чим скоріше дитина почне вчитися у звичайних класах, тим легше їй адаптуватися у суспільстві. Кожен вчитель, де є дитина з інвалідністю, отримує асистента чи помічника.
Асистент вчителя Оксана розповіла, що її головним обов’язком – бути поруч з дитиною, допомагати їй на кожному уроці активно включатися в робочий процес.
Пані Оксана розповідає:
«Зі своєю вихованкою я познайомилася в позаурочний час. Ми поспілкувалися, першочергово поговорили про її захоплення. Адже дитина мене не знала, а я не знала її. Важливо налагодити стосунки. Але головне – довіра».
Висновок закладу має рекомендаційний характер. Тобто батьки не зобов’язані виконувати те, що їм там порадять. Але як розповідають самі працівники, найчастіше їхніх рекомендацій таки дотримуються.
Міський голова Руслан Марцінків поділився:
«Інклюзія – це включення. Включення дітей з особливими потребами у звичайні класи та в групи у дитячих садочках. Тому важливо, щоб цей процес супроводжувався фахівцями. Адже європейська практика показує, що у більшості випадків, коли такі малюки вчаться у звичайних класах, а не у спеціалізованих, вони краще почуваються у суспільстві та й взагалі є щасливішими. Це не означає, що спеціалізовані заклади зникнуть. Адже є різні потреби. Навчально-реабілітаційний центр працюватиме й надалі. Окрема подяка працівникам закладу, адже від їхньої чуйності багато залежить».
Кошти на облаштування закладу виділили з міського бюджету. В перспективі, в місті повинен з’явитися ще один такий центр. Але зараз ще вирішують, де саме він має бути. Адже поки що, на ту кількість дітей, що є зараз, вистачає і одного.
