“Чому Бог це допустив?” У Калуші капелан презентував книжку про війну. ФОТО+ВІДЕО

Питання бійців на передовій були нелегкими: чому Бог це допустив? як далі жити, коли забрав життя іншої людини? як жити, коли вся родина залишилася по інший бік барикад.
Переглядів: 406
На презентації згадали імена загиблих героїв, а також історію легендарного березового хреста, який вцілів після обстрілі

Саме такі нелегкі запитання ставили військовому капелану — отцеві Оресту (Роману Салу), інформують "Вікна".

У палаці культури «Мінерал» відбулася презентація книжки «Прагнення волі», яка складається із трьох частин і розповідає про військові події на Сході України. У основному в ній іде мова про духовне покликання та про львівський батальйон територіальної оборони, який брав участь у зоні АТО у 2014 році. «Прагнення волі» написана на основі власного щоденника, який отець Орест завів, щоб описувати важкі фронтові будні. Над нею військовий капелан працював впродовж двох років. Відомо, що книгу високо оцінив й Президент України — Петро Порошенко.

Під час презентації отець Орест поділився враженнями та спогадами під час перебування на фронті. Наміри поїхати на передову виникли ще на початку зародження військового конфлікту на Сході:

"Коли я побачив таку ситуацію, я вирішив, що потрібен там. За допомогою моїх знайомих зв’язався із департаментом капеланства нашої Київської греко-католицької церкви і після підготовки багатьох документів отримав дозвіл бути серед військовослужбовців на Сході. Першим моїм пунктом перебування було село Горіхове, Старопільського району".

Уперше приїхавши на передову, священик був розгубленим. Окрім того, не всі військові привітно зустрічали, поділився спогадами капелан:

"Прибувши на місце, я побачив велику частину поля, в якій в наметах розташовано декілька тисяч військовослужбовців з технікою. Там я познайомився із медичними капеланами. Проте хвилювався, бо не розумів, як я буду виконувати тут свої обов’язки. Щоранку ми мали можливість ходити у наметове відділення для того, щоб помолитися і поспілкуватися із хлопцями. Більшість зустрічали привітно, проте були такі, які виходили з наметів з небажанням спілкуватися. Проте ми до них відносилися із розумінням".

Перед тим, як дати щиру відповідь, потрібно було самому в молитві її шукати, зауважує отець Орест. Від погляду священика не сховалися старе, ненадійне екіпірування солдатів, нестача продуктів, волонтерів і дух звитяги:

"Екіпірування бійця було схоже, як за часів Другої вітчизняної війни – металеві шоломи, старі бронежилеті, військова форма, яка після першого прання одразу розлазилася і рвалася по швах. Дуже часто був брак води та їжі. Проте в українців був неймовірний дух звитяги, а також волонтери, які нам допомагали".

З теплотою отець Орест пригадує зустріч на передовій із військовим капеланом – отцем Володимиром Олійником із Завадки Калуського району, який був присутнім на презентації книги:

"Спочатку ми не могли зрозуміти, з якої він конфесії. Проте щире привітання «Слава Ісусу Христу», усмішка і добре ставлення розвіяли будь-які сумніви".

Отець Володимир згадує, що його спочатку прийняли за священика Московського патріархату:

"Приїхавши у польовий районний госпіталь, я зустрів трьох священиків і отця Ореста. Спочатку вони подумали, що я з Московського патріархату, адже я був одягнутий схоже до них – чорна довга ряса, великий об’ємний хрест. Проте, коли я привітався, вони відчули дух Західної України і стали більш привітніші, проте не до кінця повірили. Потім один з капеланів подзвонив до Києва і дізнався, що я греко-католицький священик. Тоді вони мене з радістю прийняли, обійняли і я з ними подружився, зокрема із отцем Орестом".

На презентації згадали імена загиблих героїв, а також історію легендарного березового хреста, який вцілів після обстрілів на Сході і який уважають знаком Божої допомоги. А патріотичними піснями презентацію доповнили ветеран АТО Іван Стратієнко, Максим Кирилишин та Христина Іванців.