Після першого поділу Польщі у 1772 році Галичина потрапили до складу Австрійської монархії. Функції ведення судочинства Участь у заході взяли представники судової гілки влади Калуського міськрайонного суду та студенти Калуського коледжу економіки, права та інформаційних технологій, які й підготували історичну довідку, інформують "Вікна".
Перша письмова згадка про місто Калуш припадає на 27 травня 1437 рік та пов’язана із судовим процесом королівського підданого Драгуша із Калуша і шляхетного Митька з Куроша.
У 1549 році польський король Сигизмунд ІІ Август уповноважує Белзького воєводу, коронного гетьмана і Галицького старосту Миколу Сенявського заложити (заснувати) місто Калуш. І таким чином Калуш отримав статус міста на магдебурзькому праві і відповідну юрисдикцію на самоврядування. Він стає «вільним містом». Згідно з магдебурзьким правом, за прикладом інших міст Прикарпаття — Галича, Снятина, Коломиї, Долини, був утворений міський магістрат, його очолював, за загальноміськими виборами, бургомістр, якого обирали у визначений час із польсько-католицького середовища разом із радниками (райцями), їх тоді називали консулами і обирали раз на рік.
У тому часі судочинство не виокремлювалося в повноцінний суспільний інститут, а було складовою частиною місцевої адміністрації. До повноважень Калуського старости належало право призначати судового урядника – лантвійта (пол. Landwójt), який здійснював судочинство на основі Німецького права «Weichbildzie». До компетенції ландвійта входило також головування «судом ленським» (становим), у селах, що належали місту. Крім лантвійта у веденні судочинства брали участь Ла́вники (пол. ławnik — засідатель) — члени судової колегії до компетенції, якої входило розгляд кримінальних та деяких категорій цивільних справ. За приписами магдебурзького права лавників обирала міська громада у кількості з 3-7 членів. На українських землях під владою Австрії лавами стали пізніше називатися суди присяжних. За даними королівської люстрації, у 1565-1566 роках в Калуші лантвійтом був Іван. Ілько був возним, а міським слугою — Паско. Очевидно, всі були українського походження.
“Про Калуш ще би довго не знали, якби чоловік не позичив гроші та не хотів би їх повернути”
Слід відзначити, що акт надання Калушеві привілеїв на магдебурзькому праві та юрисдикції пропав у пожежі під час нападу татар. Цей акт привілею наступний король Сигизмунд ІІІ замінив новим – у Варшаві 20 квітня 1632 року. Закон гласив:
«Усі мешканці Калуша за різні злочини підлягають судові, який складається із міських королівських суддів і калуського королівського старости, а у вищих інстанціях належить суду короля і його заступників».
Раніше жителі Калуша підлягали юрисдикції воєвод, старост, орендаторів, графів і різних чиновників.
1 серпня 1636 року у Калуському замку побувала королева Марісенька Собеська і канцлер Андрій Залуський, які брали участь у комісарському суді над невірними євреями. Була на них скарга про те, що вони купили в християн багато будинків і землі, користуються ними, а місту ніякої користі. За вироком суду євреям залишались закуплені ними будинки і земля, але їх було зобов’язано платити за ці будинки і землю податки в такому розмірі, як платили попередні власники. У вироку було зафіксовано, що калуським євреєм забороняється купувати будинки і землі, а християнам – продавати їх.
У документах згадується, що у березні 1649 року шляхтич С.Понятовський скаржився до суду на те, що 39 мешканців села Новиці брало участь у повстанні проти шляхти.
Після першого поділу Польщі у 1772 році Галичина потрапили до складу Австрійської монархії. Функції ведення судочинства було покладено на місцеву адміністрацію — Калуський магістрат. Даний адміністративний орган складався з трьох сенатів (цивільний, кримінальний, політичний), куди входило по декілька магістратських радників.
24 квітня 1854 року за розпорядженням Міністерства внутрішніх справ, правосуддя та фінансів Австрії був утворений Калуський повіт та почав діяти Калуський повітовий суд. Структурно суд складався із двох відділів^ цивільного та кримінального. До компетенції цивільного відділу належали справи за позовами осіб про встановлення батьківства, присудження аліментів, купівлю-продаж, фінансово-майнові спори, з інших питань, підсудність яких належала раніше до компетенції земських судів. У свою чергу цивільний відділ складався із підвідділу спадкових справ, табулярного підвідділу (займався обліком нерухомості) та екзекуційного підвідділу (виконував вироки про примусове виконання рішень суду). Кримінальний відділ розглядав справи про обвинувачення осіб у спротиві представникам влади, екзекуторам під час збирання податків, скоєнні інших злочинів проти держави і особи.
У документах згадується, що 1 січня 1912 року у Калуші помер Казимир Война, радник і начальник суду. Був справедливим і совісним суддею, надзвичайно працьовитий чоловік і такої ж віддачі вимагав від своїх підлеглих. Від політики стояв далеко і робив усе, аби в суді її ніколи не було. Хоч поляк був, але до русинів ставився прихильно, йдеться в історичних джерелах.