У Надійки з Солотвина одразу кілька важких діагнозів. Вона не бачить і майже не рухається. Жодного ліку, аби поставити ї Це постійна абілітація — змінити хворобу неможливо, треба навчитися з певним діагнозом якісно жити. Це соціалізація у суспільстві. Та ще один, надто важливий фактор — респіс — психологічна та фізична допомога родичам невиліковно хворих дітей.
П’ять років тому на Прикарпатті створили перший в Україні дитячий хоспіс. В області працює виїзна служба паліативної допомоги. Попри велику потребу, такий досвід перейняли одиниці міст, інформують «Вікна» з посиланням на «Факти. ICTV».
П’ять років тому на Прикарпатті створили перший та чи не єдиний в Україні дитячий хоспіс. Жодних асоціацій з лікарнею — тут домашня атмосфера. Зранку процедури: парафін, фізкультура, масаж, потім логопед, розвиваючі ігри чи просто відпочинок. Тут діти різного віку: від кількох місяців — до повноліття. Мають вроджені вади, тяжкі неврологічні хвороби. Щоправда, онкохворих немає — це центр допомоги невиліковно хворим.
Такі діти потребують супроводу та опіки упродовж усього життя. Ще більшої допомоги потребують їхні родичі — вони живуть в постійному стресі. І це також важлива частина паліативного руху.
Виразки до кісток. Такі рани мала бабуся Марія Петрищак з Івано-Франківська. Хворі ноги старенькій лікують четвертий місяць. Їй 84. Чоловік помер, дітей не було. Вона майже не ходить. Такі, як бабуся Марія, — клієнти виїзної служби паліативної допомоги. Зазвичай — це невиліковно хворі та при смерті.
Сім’ї, які потребують паліативної допомоги, закриті для сторонніх. Їх такі бригади рятують. Це не лише необхідна щоденна медична допомога, це цілодобова консультація телефоном та огляд спеціалістів. Є окрема педіатрична бригада. Єдина машина на Франківськ, довколишні райони та область — це не найбільша проблема, яка існує а паліативі.
Якщо у Франківську та кількох містах паліатив, особливо дитячий, розвивають, в Україні загалом такий рух ледь жевріє. Досі немає хоспісних відділень. А про виїзні бригади, які би полегшували догляд за тими, кому залишилися лічені дні, лише мріють.
