Родинні вечорниці Смольських. У Калуші започаткували унікальний проект

Вечорниці – давня традиція українців. Довгими зимовими вечорами збиралися у хатах, спілкувалися, розважалися, поєднували дозвілля з робою. Саме в такій теплій, родинній атмосфері відзначили 125-ті уродини нашого славного земляка, ім’я якого увійшло у двадцятку найвидатніших імен Калуша, Григорія Степановича Смольського, українського художника, громадського діяча, краєзнавця, родом з Підгірок.
Переглядів: 1773
На вечорниці в музеї родини Франка в Підгірках люди прийшли з цікавими розповідями, спогадами, світлинами

Захід проходив одночасно на двох локаціях, тобто у двох кімнатах: перша – це зустріч з родиною Смольських, Франків та активістами підгорецької громади; друга локація – пленер, якій дуже цікаво провів відомий калуський художник Віктор Конів.

Таким чином ми намагалися розкрити постать митця Григорія Смольського у всій багатогранності образу: Смольський і його підгорецька родина, творче надбання родини Смольських, Смольські і УПА,  кохання митця, Смольський – письменник і краєзнавець, а також Смольський – маляр.

Приємно, що на цей захід люди прийшли з цікавими розповідями, спогадами, світлинами, якими ділилися  під час презентації матеріалів з фондів музею-оселі Франкової родини.

В експозиції є картина «Марія Капець», на якій зображена прекрасна галицька красуня, родом з Підгірок. Дівчина володіла незвичайної краси голосом. Напевне, наш митець був закоханий,  бо образи в Підгорецькій церкві малював з неї.  Про це поділилася донька Марії — Ганна Шищук-Кухар.

Було це ще до війни, бо одружився Григорій 9 жовтня 1941 року на 21 рік молодшій Оксані Боднар. Донька пам’ятає розповідь мами, про те, що Григорій Степанович запросив Марію Капець до Львова для того, щоб намалювати її портрет, будучи ще неодруженим. Разом з Григорієм відвідувала Марія різні світські заходи, як тепер би сказали – тусовки, на яких були присутні відомі особистості Львова того часу. Одного разу під час такого салонного виступу дівчину відзначила сама Соломія Крушельницька. Правда, серед цієї вишуканої публіки в модних вбраннях дівчина в народних строях почувалася ніяково, адже відрізнялася від них. Та коли їй пропонували виконати пісню – то публіка була просто в захваті від нашої підгорецької Попелюшки. Саме так, тому, що Марія дуже рано осиротіла, а щоб займатися співом професійно, вчитися треба було продати свою частку спадкового ґрунту. Якщо для селянина поставити на вагу такі речі, як земля і спів, то, без сумніву, обирали землю. Вона завжди була найбільшою цінністю, яка вирішувала не одну долю. Тому дівчину чекала нелегка доля колгоспниці, розповідала донька, викладач Калуського політехнічного коледжу.

Ця історія кохання була передана настільки цікаво, що не важко було уявити собі реальні образи з минулого, адже в одній з кімнат музею, яка присвячена Григорію Степановичу Смольському, на нас журливо спогладала з картини вродлива підгорецька красуня Марія. Дівчина не тільки прекрасно співала, а знала дуже багато пісень, які ретельно записувала до зошита. Для нащадків залишивши понад 150 зараз уже нікому невідомих наших співанок, копії яких люб’язно передані до музею-оселі Франкової родини.

Тому, напевне, в високому емоційному піднесенні сама собою полилася українська пісня. Пісня у виконанні Діани Гуснай про мамину сорочку, Каті Мельник про сивую зозуленьку. А всі присутні дружно виконали «Ой, у вишневому саду», допомагаючи імпровізованому гурту, що виник під час заходу – це дівчата Катерина і Діана, та Євген Чолій, що акомпанував на гітарі. Галина Когут, директор калуського Бізнес-центру, висловила дучку, що рідко в наш час вдається зібрати ось так всю родину і поспілкуватися у теплій та невимушеній атмосфері. Нажаль здебільшого приходиться збиратися хіба що на похороні. Але разом з людьми в небуття відходить історія, історія нашого краю. Скільки ми вже втратили того цінного та неповторного спадку, що нині не вернути? Не злічити. Тому хотілося, щоб наша зустріч пройшла недаремно. Пані Галина давно виношувала ідею «Родинного свята», щоб збирати родини не тільки з сумних приводів. Нащадки б мали змогу довідатись про своїх пращурів – хто ким був, чим займався, де і як проживав, тощо. А ще світлини, документи, відео. Таке свято можна проводити напевне для кожної української родини у будь-якому форматі, за бажанням. Адже родина — то та міцна підвалина, з якої складається основа Держави.

Тому в музеї-оселі чекаємо пропозицій від калушан щодо презентацій їхніх родин. Для початку створили ініціативну групу,  для вивчення і ознайомлення з відомими підгорецькими родинами. Є над чим працювати.

А тим часом на другій локації під живий супровід фортепіано і гітари на чолі з вчителем Підгорецької школи І-ІІ ступенів №8 Галиною Хом’яківською малювали учні Олександра Юрків, Діана Михайлюк, Христина Баранецька, Катерина Мельник. За годину діти намалювали досить цікаві роботи та отримали море задоволення від спілкування з Віктором Конівим, який проявив себе не тільки як прекрасний викладач, а й чудовий співбесідник. Дітям настільки сподобалось, що вони попросили організовувати такі зустрічі і в майбутньому.

Тож, у музеї-оселі Франкової родини в Підгірках чекаємо калушан з цікавою інформацією про власні родини. Давайте разом творити історію, щоб було що залишити наступним поколінням.

Наталія МЕЛЬНИК, науковий співробітник музею-оселі родини Івана Франка