Усе «багатство» школи – в адміністративному корпусі, кажуть педагоги. А вони навіть до ксерокса не маю У цій спеціальній школі, яка загалом складається із семи окремих будівель, завжди навчалися діти зі зниженим слухом з усієї області. Їхня кількість у ті чи інші роки коливалася в межах сотні. У минулому навчальному році було сформовано 14 класів із середньою наповнюваністю по шість учнів. Також тут діяла дошкільна група, яку відвідувало семеро діток. Більшість учнів школи тут не просто навчаються, а й живуть (додому їх забирають лише на вихідні та канікули) і потребують відповідних умов. У школі вони начебто створені, та педагоги кажуть, що не всюди, інформує "ГК".
Початкова школа не має елементарного обладнання. Ані телевізора чи комп’ютера для дозвілля дітей, ані відповідної апаратури для їхнього навчання, каже вчителька початкових класів Ірина Заліська. За її словами. косметичні ремонти щороку доводиться робити за кошти батьків, інформаційні стенди – за гроші вчителів, а іграшки хіба що спонсори та меценати подарують.
Усе ж «багатство» школи – в адміністративному корпусі, кажуть педагоги. А вони навіть до ксерокса не мають доступу, що вже казати про спеціалізовану літературу чи обладнання.
Педагоги кажуть, що раніше на всі ці речі якось менше звертали уваги. Але після того, як школа, відповідно до законодавства, почала регулярно публікувати звіти, задумалися. Адже з’ясувалося, що заклад загалом оперує немалими грошима. За 2017 рік, до прикладу, загальна сума видатків склала понад 12 млн гривень. І хоча 10 млн з цієї суми пішли на зарплати, 2 млн все ж витратили на потреби школи. Ірина Заліська зауважує:
«Два роки поспіль у школі робили реконструкцію складських приміщень. Не ремонти класів, не реконструкцію навчальних корпусів, а саме складів! Ми не маємо обладнання, інвентарю, жодного нового кабінету, а тут реконструкція складу! Там справді розбили стіни, встановили перегородки, вікна, двері та підлогу. В результаті кабінети отримали заступник з господарської діяльності та інженер-техні. Деякі суми зі звітів, як на мене, взагалі фантастичні. До прикладу, за минулий навчальний рік на бензин списали 50 тис. гривень, цього року – 60 тисяч. У нас діти їздять у ПТУ №7 на допрофільну підготовку. Але за рік таких виїздів – не більше десяти. Решту часу вони займаються в школі у бібліотеці. На який бензин пішли такі гроші? Так само питання виникають і щодо суми в 287 тис. гривень, які начебто використали на придбання матеріалів і обладнання. Нам крейду видали і це все, що ми реально отримали».
Педагоги скаржаться також на те, що на дітей не виділяють засобів гігієни (за винятком хіба що рулона туалетного паперу на тиждень), що у їдальні старий, здебільшого металевий посуд, що навіть сиротам нині не дають канцтоварів, хоча раніше їх забезпечували практично всім необхідним для навчання. Тим часом, школа цьогоріч звітує про придбання 700 одиниць товарів для дому і для кухні та 1111 штук миючих засобів на загальну суму 107 тис. 714 гривень. За даними dozorro.org, у лютому 2017 року інтернатом було придбано 300 чашок, 350 тарілок і 1000 одноразових стаканів. Але, запевняють вчителі, посуд їм ледь не щороку дарують благодійники.
У коментарі директор школи Роксолана Караїм запевнила, що до кінця року такий звіт буде оприлюднений. Усі документи, переконує вона, в школі є у паперовому вигляді. Відобразити їх у формі звіту – тривала процедура, бо будь-який вид допомоги відображається у відповідному акті, після чого бухгалтерія робить звіти і відправляє їх в область на підпис. Утім, чому не звітували про спонсорську та благодійну допомогу в 2017 році та за жоден місяць 2018-го, адміністрація закладу так і не пояснила. Хоча і не заперечує той факт, що отримує підтримку від низки громадських організацій, фондів та волонтерів.
Більше про проблеми спецшколи-інтернату читайте в публікації "ГК" "Гроші розсварили педагогів".
