Можна очікувати, що запасів техногенної сировини у Домбровському кар’єрі, шахтах, хвостосховищах та солевідвалах в Про можливі зміни в гідросфері після затоплення кар’єру було відомо віддавна на підставі висновків дослідницьких робіт, проведених на дослідному кар’єрі наприкінці 50-х — початку 60-х років минулого століття. Цей кар’єр розміщався на місці теперішньої південної дільниці Домбровського кар’єру і мав розміри в плані 100х100 метрів і глибину — до 40 метрів. На основі аналізу гідрогеологічної ситуації було відомо, що максимальна мінералізація вод гравійно-галькового горизонту спостерігалася на схід від дослідного кар’єру в 1957 році та на початку 60-х років, тобто в період, коли дослідний кар’єр затоплювався. Зменшення мінералізації підземних вод, яке наставало пізніше, пояснювали відновленням експлуатації і осушенням дослідного Домбровського кар’єру. Такий стан є логічним, оскільки саме з заходу на схід у районі Калуша відбувається підземний і поверхневий стоки в природному непорушеному стані. Отже, дослідний кар’єр дав підстави для висновку про необхідність перехоплення вод гравійно-галькового горизонту, що було реалізовано на промисловому кар’єрі за допомогою кільцевої дренажної траншеї. Вона проходила нижче підошви водоносного горизонту. Прісні води, які в ній збирались, відкачували за межі кар’єру.
Промисловий Домбровський кар’єр працює від середини 60-их років, коли було розпочато промислову розробку однієї з дільниць Калуш-Голинського родовища відкритим способом. Таке рішення було прийнято у зв’язку із близьким до поверхні заляганням потужних пластів калійно-магнієвих солей. Видобування руди відкритим способом забезпечувало практично повне видобування покладів, низьку собівартість руди, високу продуктивність і безпечні умови праці. Після відпрацювання запасів руди об’єм чаші кар’єру планувалося використати як хвостосховище з його рекультивацією після відпрацювання запасів сировини і повної зупинки виробництва.
У січні 2008 року припинили відкачування вод із кільцевої дренажної траншеї, таким чином започаткувавши швидке затоплення кар’єру. Водозбірна площа, з якої вода дренує в кар’єр, розширилась до 380 га, в той час як площа внутрішнього кар’єрного поля становить 200 га. У кар’єр потрапляє частина розсолів із відвалів розкривних порід № 1 і № 4. Кільцева траншея навколо кар’єру була дренажною системою для вод і розсолів.
Північний борт кар’єру на сьогодні є найбільш небезпечною ділянкою. Схил його інтенсивно зсувається, тож, утворився карст у вигляді глибокого яру, який переміщається до річки Сівка, що протікає вздовж нього на віддалі 200 метрів. До того ж, вода річки Сівка вже тривалий час просочується через глибинні шари північного борту до кар’єру і спричиняє вимивання соляних порід і грунту, що призводить до утворення глибинних, не видимих із поверхні промоїн між річкою і чашею кар’єру.
Упродовж тривалого часу на внутрішньому полі кар’єру несанкціоновано скидали промислові і побутові відходи, які можна бачити ще сьогодні. Частина з них затоплена розсолами. Окремі проби було відібрано і проаналізовано. Одержані результати засвідчили, що проби розсолів містять у концентраціях, вищих від ГДК для вод рибогосподарського призначення, шкідливі неорганічні та органічні сполуки. Це підтверджує те, що водоносний горизонт треба захищати від проникнення розсолів Домбровського кар’єру.
Інститут «Гірхімпром» пропонує впустити воду річки Сівки в кар’єр, заповнити його і створити таке собі Калуське море, зону для масового відпочинку. Мовляв, річкова вода буде протікати зверху, розсоли залишаться знизу, а прісна вода зупинить винесення із нижніх шарів солей і, як наслідок, Домбровський кар’єр не створюватиме загрози для довкілля.
Місцевість поблизу Домбровського кар’єру дійсно мальовнича. Околиці його заросли деревами і кущами. Тут навіть збирають гриби, полюють мисливці. Сюди приїжджають люди на відпочинок, а весільні пари — фотографуватись. Але в озері є розсоли. І заховати їх під хвилями прісної води не вдасться, бо прісна вода і сольовий розчин не відносяться до рідин, що не змішуються. На відкритий басейн впливатимуть дощ, град, вітер, перепади температур і теплові потоки, механічні перемішування під час обвалювання берегів тощо. У результаті вода змішуватиметься з розсолом і на поверхні буде засолена вода, яка витікатиме з протилежного боку кар’єру назовні. Із нижніх шарів через гравійно-гальковий горизонт проникатимуть у водоносний горизонт розсоли. Тому при наповненості кар’єру і водоносного горизонту проникнення засолених вод відбуватиметься в напрямку міста Калуш і Лімниці до міських водозаборів.
Грубою помилкою в останні роки експлуатації кар’єру було розширення забою до північної частини кільцевої дренажної траншеї і фактична її ліквідація. Північний борт кар’єру після цього став інтенсивніше руйнуватися. Проект інституту «Гірхімпром», як можна судити із презентації 20 грудня 2018 року в Калуші, не передбачає ніяких заходів для укріплення північного борту. А саме тут найбільш небезпечна дільниця, де потрібні термінові берегоукріплюючі роботи. Враховуючи часте виникнення повеней, під час яких рівень річки піднімається на декілька метрів, ослаблений північний борт може зруйнуватись і кар’єр може бути повністю затоплений за дві-три доби. Потужний потік річкової води, падаючи в кар’єр із висоти 20 метрів, пройде через розсоли до дна північної його частини і змішається із ними. У результаті утвориться потужне джерело засолення водоносного горизонту на значній віддалі в басейні річок Лімниці та Дністра.
Для промислового використання запаси концентрованих (більше 350 грамів на літр) солей у Домбровському кар’єрі обмежені. Поповнювати їх можна за рахунок переміщення методом гідротранспорту нагромаджених порід хвостосховищ і відвалів соляних порід у глибинні ділянки кар’єру. Під час транспортування легкорозчинні калійно-магнієві мінерали, які утворилися внаслідок тривалої дії вологи на нерозчинені у виробництві важкорозчинні сульфатні мінерали, розчиняться, а решта некалійних твердих солей осяде на дно. Таким чином, буде поступово засипатись чаша Домбровського кар’єру, а земна поверхня звільнятися від нагромаджених солей. Ізоляція зовнішнього відкосу кільцевої дренажної траншеї непроникними органічними матеріалами і засипання її, а також тампонування частини північного борту через свердловини дала би змогу перетворити чашу кар’єру в ізольований басейн, у який потрапляють тільки атмосферні опади. Їхній щорічний об’єм у басейні зростав би на 1-1,2 млн. куб. метрів. Таку кількість розсолів може прийняти на переробку нове виробництво.
Продукцією перероблення концентрованих розсолів Домбровського кар’єру є технічна сіль, калімагнезія і концентрований магнійхлоридний розчин або кристалічний бішофіт. Результати досліджень показують, що із 1 куб. метру розсолу можна отримати 115 кг сульфатного калійно-магнієвого добрива — калімагнезії, 210 кг технічної солі і 120 кг 32 %-ого розчину магнію хлориду. Це є товарна продукція, яка матиме збут. Отже, нагромаджені соляні відходи фактично є невикористаною у свій час через недосконалість технологій сировиною. Створенням дослідної установки для перероблення розсолів сьогодні займається приватна структура. Після її спорудження і дослідної роботи на реальних розсолах будуть отримані дані для техніко-економічних розрахунків потужної промислової установки. Можна очікувати, що запасів техногенної сировини у Домбровському кар’єрі, шахтах, хвостосховищах та солевідвалах вистачить на десятки років роботи, а саме виробництво буде рентабельним.
А щодо озера для відпочинку та купання, то на сьогодні немає висновку медиків і курортологів про можливість купання в розсолах Домбровського кар’єру, щламонакоплювача чи хвостосховища. Розроблення висновку — це довготривалий і високовартісний процес. Але в цих розсолах вже купаються віддавна і число купальників із кожним роком зростає. Не зважаючи на те, що це технічні водойми і купання у них заборонене. Кожний сам вирішує для себе: купатись чи ні. Але, як свідчить досвід, і мій також, купання у розсолах ще нікому не зашкодило. Є лише позитивні відгуки про поліпшення стану здоров'я.
У майбутньому для організованого відпочинку та купання можуть бути використані басейн шламонакоплювача, пізніше — дві акумулюючі ємності або чаша хвостосховища №2 після видалення із нього розсолів і твердих солей, а також відповідного ремонту. А розсоли для них готувати із незабруднених техногенних соляних порід. За рахунок атмосферних опадів утворюватиметься зайвий розсіл, який відводитимуть і використовуватимуть для гідротранспорту соляних порід у кар'єр.
Іван КОСТІВ, директор Державного підприємства «Науково-дослідний інститут галургії», кандидат технічних наук
