Станіслав був по спеціальності анестезіологія, а Христина — акушерство та гінекологія. Загалом стажування тривало два тижні. За цей час студенти змогли навчитись багатьом новим навичкам, інформують "Вікна" з посиланням на прес-службу університету.
Станіслав Марусин протягом стажування сам робив спинномозкові анестезії, інтубував, робив інгаляційні анестезії, а також блокади плечового суглоба, оволодів новітньою апаратурою, за допомогою якої можна повністю контролювати всі показники пацієнта під час будь-яких операцій.
Відділення анестезіології і інтенсивної терапії має дев’ять операційних на двох поверхах, де роблять усі можливі операції. Є окреме відділення з реанімаціями, також є багато перед реанімаційних і звичайних палат. Все комп‘ютеризовано, апаратура найновіша, яку міняють одразу, як тільки вийде щось оновлене. Звичайний робочий день з 8:00 до 16-17:00, якщо це не чергування.
Станіслав ділиться враженнями:
«Мене все вразило: лікарі, персонал, відношення, рівень клініки, професіоналізм і дружба кожного хто там працює. Я не думав, що за такий період зможу навчитись всього, що мені показали. Я вдячний завідуючому відділення анестезіології і інтенсивної терапії Айдасу Юркевічусу. Він ставився до мене як до друга, ніби знайомий зі мною багато років, навчив мене всього, пояснював детально кожну дрібницю. Я дуже задоволений стажуванням».
Христина Окрепка в той час брала безпосередню участь в родах, навчилась робити різноманітні маніпуляції, а також асистувала на своїх перших операціях. За її словами, відділення акушерства та гінекології розташоване в окремій клініці, яка обладнана всім, що тільки можна уявити для комфорту пацієнток. Для вагітних є окремі номери-палати, які обладнані ванною кімнатою, зоною відпочинку, гімнастичною зоною, телевізором, міні-кухнею, диванчиком і окремим ліжком, безпровідним швидкісним Інтернетом. Доглядають 24/7 за всім. В палатах також є окремі ліжка, де можна провести будь-яку маніпуляцію. Крім того, жінка народжує у палаті, після чого дитинка при нормальних пологах, кладеться в дитяче ліжечко біля ліжка мами. До речі, дитячі ліжечка теж сучасні, їх є більша кількість ніж потрібна, на випадок поломки чи переповнення клініки. Жінки комфортно народжують і нічого не бояться. Все теж комп’ютеризовано і теж міняється в залежності від виходу нової апаратури.
Студентка зізнається:
«Я надзвичайно задоволена, навіть не хотіла вертатись додому. Найбільше звісно ж мені запам’ятаються роди, коли я взяла тільки новонародженого хлопчика на руки, допомагала йому з’явитись на світ. Були й операції, на яких я по-справжньому асистувала. Мені давали робити все: я і різала, і дренувала, і зашивала. Зрозуміла, що дуже багато залежить від людей, які працюють в одній команді, коли роблять операцію. Це дуже щирі, відкриті і позитивні люди, які справді підтримують і допомагають один одному. Було багато операцій, багато корисної інформації і практики».
Христина продовжує:
«Перша моя операція тривала шість з половиною годин. Ми мали оперувати міому матки, але виявили онкологію, і після відправки на екстренну біопсію, яка підтвердила це, я зрозуміла, що це надовго. Хтось, мабуть, засмутися б, але я була щаслива. Після операції я відчувала приємну втому. Думаю, цей перший операційний досвід запам’ятається мені на все життя».
Студенти кажуть:
«Ми вже тепер зовсім по-іншому дивимось на медицину. Будемо надалі працювати, вчитись і вдосконалюватись для того, щоб у майбутньому стати добрими спеціалістами, які також зможуть навчити багато нових речей інших і бути знавцями своєї справи».