У селі Копанки Калуського району, на площі, недалеко від домівки, де жив Герой Ігор Дмитрів, цього дня зібралися люди, щоб схилити голови перед пам’яттю героїв, згадати ті буремні дні, інформують "Вікна" з посиланням на прес-службу Калуськоїх РДА.
Голова Калуської РДА Іван Данів зазначив:
«Подвиг Героїв Небесної сотні доводить нам, що ми повинні пам’ятати своїх героїв, свою історію, тоді буде, дійсно, квітуче, незалежне майбутнє нашої держави, яку поважатимуть в усьому світі. Сумуємо за всіма загиблими на Майдані й у зоні АТО, щиро співчуваємо їхнім родинам. Головне наше завдання сьогодні — боронити незалежність України, захистити від загрози, яку зазнає наша держава».
Голова районної ради Віктор Гільтайчук у своєму виступі наголосив, що українська нація впродовж століть проливала кров у одвічній боротьбі за свободу й незалежність, за рідну мову і рідну землю. Так і Герої Небесної сотні поклали свої життя за Україну. Очільник райради звернувся до педагогів з проханням виховувати в дітях і молодому поколінні відданих патріотів, щоб любили не лише свою сім’ю й родину, а й Україну, за яку б боролися і яку б відстоювали.
Голова Копанківської сільської ради Наталія Полянська підкреслила, що захисники нашої Вітчизни, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутська, поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати.
Ігор Дмитрів вперше приїхав на Майдан на початку лютого 2014 року. Вдруге поїхав разом з друзями 18 лютого ввечері автобусом з Івано-Франківська, не попередивши нікого з рідних та близьких. Запізнювався на автобус, який вирушав до Києва, тому виїжджав з дому на таксі. Був увесь час на передовій. Загинув одним з перших під час контратаки на вул. Інститутська від чотирьох вогнепальних поранень, які пошкодили легеню, нирку та аорту.
20 лютого близько 17:00 надійшла офіційна інформація з Київської міської клінічної лікарні № 17 про те, що Ігор помер.