Чому варто читати з дитинства? Калушанка розповіла, навіщо створила читацький щоденник

Калушанка Ольга Рогацька розповіла, навіщо створила читацький щоденник, інформують "Вікна" з посиланням на "UaModna".

— Як з’явилася любов до текстів (до читання)?

— У процесі самого читання. Тут головне – почати. Апетит, як то кажуть, приходить під час їди.

— Хто привив любов до книг?

— Мама. Тут беззаперечно. Щовечора перед сном вона читала мені вголос. Як тепер пам’ятаю, коли я,  згорнувшись клубочком, захоплено слухала повість Андрія Чайковського «Олюнька». Мені тоді було від сили років п’ять й про соціальну нерівність я мало що тямила, але ловила кожне слово, бо хіба в такому віці важливий статус, коли головну героїню звуть, як тебе?!

Приблизно у той же час вона познайомила мене й з творчістю Всеволода Нестайка. «Пригоди у лісовій школі» та «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» досі залишаються моїми фаворитами серед творів для дітей. Вважаю, що любов до читання з’являється тоді, коли в правильний час прочитати дитині правильну книгу. І моїй мамі це вдалося.

— Який жанр літератури любиш понад усе, а який взагалі не близький? Чому?

— Обожнюю психологічні романи, літературу освітнього, прикладного характеру (нон-фікшн). Не читаю тревелоги, технотрилери, фантастику жахів. Тобто книги Макса Кідрука чи Стівена Кінґа в моїх руках надовго не затримаються. З особистих міркувань. Мій характер й характер таких жанрів надто відрізняються.

— Та й фах вибрала відповідний. Чи завжди знала, що будеш саме філологом? Чи виникали сумніви? Може, були ситуації, які змушували задуматися, що це не твій шлях?

— Я завжди хотіла когось вчити, щось комусь розказувати. Відчувала цю потребу внутрішньо. А потім мені в школі пощастило з учителькою української мови та літератури. Тоді я й вирішила, що теж, як вона, стану філологом. З того часу сумнівів у мене не виникало ніколи. Була ситуація, коли я ледь не обрала шлях бухгалтера. От тоді б дуже шкодувала.

— Чому з’явилася потреба у читацькому щоденнику? Чи вела його ще в школі, коли вчителі рекомендували?:)

— Я була відповідальною ученицею, студенткою. Робила усе, що входило в навчальну програму. Читацькі щоденники, зізнаюся, писала, але неохоче. Мене дратувало те, що потрібно було витрачати час на креслення табличок, заповнення колонок, а у студентські роки, здебільшого, на переписування «Вікіпедії». Моя воля, я б взагалі від них тоді відмовилася. Та людська пам'ять – не безмежний вимір, усього не запам'ятаєш. А, як відомо, «qui scribit, bis legit», – хто пише, той двічі читає. Тому й захотілося максимально спростити цей процес: «кістяк», так би мовити, надрукувати, залишивши місце для написання особливих цитат (а їх, зізнайтеся, під час читання чимало) та особистих вражень. І щоб таким могли користуватися не тільки учні та студенти, а й пересічні книголюби.

— Може, писала щось сама? Вірші, відгуки, оповідання, новели? Чи стикалася з творчою кризою? Як виходила з неї, якщо така була?

— Писала, але не вірші (хіба що за потреби). Лірика мені взагалі не притаманна. Якось одна з викладачок в університеті під час полеміки сказала, що той, хто не «відчуває поетичного слова», тобто не пише поезій, не може по праву вважатися філологом.

Дивно, бо я відчуваю, розумію й аналізую. Просто не роблю того, чого не люблю. Зараз у мене є недописаний рукопис дитячої повісті, якому вже більше п’яти років. Оце так творча криза :D. Тому, коли допишу (якщо допишу), то поділюся, як з неї вийти.

— Твої топи в українській та зарубіжній літературі.

— Розгублююся, коли отримую такі запитання. Боюся виокремити якусь книгу, а про якусь, ще цікавішу, зрадницько забути. Хочу, щоб кожен читач виокремив свій особистий рейтинг, а я можу тільки порадити: з української – «Записки українського самашедшого» Л. Костенко, із зарубіжної – «Сто років самотності» Ґ. Маркеса та «Ті, що співають у терні» К. Мак-Каллоу.

— Чи плануєш інші проекти на майбутнє? Можливо, щось кардинально інше?

— Уже спланувала. Тепер набираюся сміливості й терпіння, щоб виконати. Не буду марнослівною й поки залишу це в таємниці. Але скажу, що воно безпосередньо пов’язане з педагогічною діяльністю.