Блаженніший Святослав: «Ніколи не голосуйте «проти»
За час свого служіння як архипастиря греко-католиків він неодноразово наголошував на важливості співпраці Церкви, влади та суспільства для побудови нової України. За потреби не боявся публічної конфронтації з чинною владою. Під час Революції гідності заявляв, що священнослужителі УГКЦ не можуть перестати молитися з протестувальниками в молитовному наметі на Майдані, бо «душпастирі повинні бути з людьми, адже «пастир повинен мати запах своїх овець», інформують "Вікна" з посиланням на прес-службу Української Греко-Католицької Церкви.
Спецпроект «Вибори Вибори» поспілкувався із Главою УГКЦ про суспільно-політичні трансформації, які відбуваються в Україні після Революції гідності.
Окремо зачепили тему публічної дискусії щодо служіння у Святій Софії, стосунків з новоствореною Православною Церквою України, важливість утвердження невідворотності покарання за злочини. І звісно, наскрізною темою усієї розмови були вибори: ризики популізму, важливість легітимності результатів, потреба виборчої реформи та роль кожного громадянина-християнина в цьому процесі.
"Жодна із Церков не може претендувати сьогодні на Святу Софію як на якийсь свій храм"
Нещодавно між Українською Греко-Католицькою Церквою та Православною Церквою України виникло непорозуміння. У ПЦУ були невдоволені вашим бажанням провести службу в Софійському соборі. Чому у вас виникло прагнення провести Літургію саме в цьому храмі?
– Насамперед хочу сказати, що конфлікту між УГКЦ та ПЦУ немає. Наші відносини навіть сьогодні є досить позитивними. З обох сторін ми бачимо бажання співпрацювати для добра українського народу. Ми здобули цілий багаж добрих стосунків. Варто згадати, наприклад, ті стосунки, які існували між моїм попередником Блаженнішим Любомиром і Патріархом Філаретом. І ми собі поставили завдання, що цей скарб ми не маємо права у будь-який спосіб розтратити. Навпаки, ми хочемо його розвивати.
Уже на першій зустрічі з Його Блаженством Епіфанієм ми почали думати про певну дорожню карту нашої співпраці. Умовно кажучи, це певний план, як нам будувати наші відносини. Наша Церква уже має опрацьовану концепцію екуменічних стосунків. Православна Церква України, мабуть, тільки буде над нею працювати. Тому зрозуміло, що ми всі мусимо набратися терпеливості, щоб конкретне оформлення цієї співпраці ще дійшло.
Але дуже важливо підкреслити, що дорожньою картою такого зближення є передусім відкриття, усвідомлення спільних корінь. Бо зближуватися можна на основі того, що вже сьогодні нас єднає. Спільне коріння – це спільна спадщина київського християнства, спадщина Володимирового хрещення. Звісно, що кожна Церква по-своєму інтерпретує історію. Але беззаперечним є те, що щонайменше до XVI століття ми були однією Церквою.
Очевидно, що такою дорогою до власного коріння, до відкриття своєї ідентичності і для тієї, і для тієї Церкви є дорога до Святої Софії. Свято-Софійський собор є материнським храмом усіх наших кафедральних соборів. На сьогодні ми бачимо, що собор Святої Софії є скарбом усього українського народу. І жодна з конфесій не може претендувати на якесь одноосібне посідання цього собору.
Інакше кажучи, історично УГКЦ також має повне право проводити в Софійському соборі служіння. У чому тоді причина непорозуміння?
– Це вже не перший раз, що наша Церква організовує якісь події в соборі Святої Софії. Остання подія була в листопаді. Ми презентували репринтне видання Галицького Євангелія 1144 року. Це найстарша рукописна пам'ятка християнства Київської Церкви. Старших артефактів не збереглося.
І для нас було великим здивуванням, що наше прагнення помолитися у Свято-Софійському соборі може в когось викликати якісь образи чи непорозуміння. У нашій екуменічній концепції ми прийняли позицію не робити нічого, що могло б образити іншу сторону, у цьому випадку – православних братів. Тому ми були, щиро вам скажу, прикро розчаровані.
Ми думали, що вже набагато ближчі одні до одних, набагато краще одні одних розуміємо, що той шлях зближення вже не є такий довгий і далекий. Але побачили, що, мабуть, ще є різні чутливості, різне бачення самого Свято-Софійського собору, різне розуміння можливості чи неможливості комусь там бути.
Тому я думаю, що це треба взяти до уваги. Не розчаровуватися. Трагедії не сталося. Добра воля не зруйнована, капітал єднання, який ми напрацювали, не розтрачений. Але потрібно тепер спілкуватися, діалогувати і думати, як нам разом рухатися до спільного коріння.
Більше читайте за посиланням.
