Село розташоване в долині річки Солінка серед гірських пасм Західних Бескидів, недалеко від теперішнього кордону зі Словаччиною і Україною. У той час там була криївка Технічного Звена (підпільної друкарні). «Дора» –— це надрайонова машиністка (секретарка), а «Марійка» — районовий провідник Українського Червоного Хреста, йдеться на Facebook-сторінці "Жінки Свободи".
На початку XX ст. у цьому краї переважно жило українське населення. З листопада 1918 по січень 1919 року тут існувала Команчанська Республіка.
У період 1945-1946 рр. в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими й радянським військами. Українське населення було насильно переселене на територію СРСР в 1946 році. Родини, яким вдалось уникнути переселення, 1947 року під час операції "Вісла" були вивезені на територію північної і західної Польщі. Після виселення етнічного населення, територія села була практично безлюдна. Зараз у селі мешкає 50 осіб, переважно переселенців-поляків.
Анна Скірка "Дора" була родом із селаКоровники (за 2 км на Схід від Перемишля). Про долю "Дори" пише у своїх спогадах Василь Галаса “Наше життя і боротьба”:
“Тим часом події розвивалися бурхливо й трагічно. У лютому 1947 р. приїхала з Лемківщини “Христя” і привезла невтішні вісті. 23 січня [1947] на горі Хрещатій була розбита криївка-шпиталь. Кілька годин медичний персонал і поранені повстанці, що перебували на лікуванні, героїчно відбивали атаки ворога. Але сили були надто нерівні. Загинуло 13 повстанців, лікар “Арпад”, його заступник “Рат”(лікар Лемківського куреня), його дружина санітарка Анна Скірка – “Дора”, родом із с. Коровники коло Перемишля, фармаколог “Орест”,санітарки “Пчілка” та “Наталка”.
Це був найбільший наш шпиталь. Він складався з кількох просторих кімнат. Побудував його зі своїми вояками бунчужний сотні “Громенка” Юрій Борець – “Чумак”.”
Надія Партикевич-Ґоляш — «Марійка». Народилася 19 січня 1925 року в Калуші. Похована на упівській секції цвинтаря Св. Андрія в Блумінґдейлі (штат Іллінойс, США).