Друг "Цум" сповна підтвердив репутацію відважних запорізьких козаків. Відрізнявся скромністю, чуйністю, відваг Народився 17 листопада 1963 року у місті Василівка Запорізької області.
Коли для української нації настав час виборювати свою свободу у вуличних боях посеред центру столиці проти посіпак кримінального режиму Януковича, пан Ігор не лишився осторонь. Сивочолий, високий і кремезний, чоловік боровся за нашу гідність кривавої зими 2013, інформує 93-тя бригада "Холодний Яр".
Через свій поважний вік побратими майданівці кликали Ігоря Павловича просто і шанобливо — Батя.
Після втечи президента-зрадника та падіння його режиму для Цума боротьба не закінчилась. Тільки тепер вже ворог прийшов з-за російського кордону.
Тож, Ігор Павлович, разом із сотнями інших майданівців, просто з епіцентру Революції Гідності відправився на Схід. Боронити свою землю від російських окупантів та їх колаборантів — зрадників України.
Спочатку Батя воював у добровольчому батальйоні «Донбас», потім був бійцем 56-ї окремої мотопіхотної бригади, а у червні 2018 року став до лав "холодноярців".
Бойовий шлях Ігоря пройшов через Піски, Станицю Луганську, Гранітне, Авдіївку та шахту Бутівку.
Друг "Цум" сповна підтвердив репутацію відважних запорізьких козаків. Відрізнявся скромністю, чуйністю, відвагою та впертістю. А загалом Батя був простим і спокійним чолов’ягою.
У своєму останньому інтерв’ю, коли журналістка запитала чому ж чоловік не лишився дома, тоді у 2014 році, Ігор Павлович усміхнувся і відповів:
«Ми ж українці і пішли боронити свою землю. Якщо ми не оборонятимемо її, то навіщо було затівати самостійність України і все інше? Батьківщина – є Батьківщина».
Без батька та чоловіка лишились дружина та двоє дорослих синів. Бійці та командири висловлюють щирі співчуття родині, друзям і бойовим побратимам Ігоря:
"Спи спокійно, козаче. Будь певен, вороги дорого заплатять за твою смерть".
