Саша Скай з гурту Light Dreams має свою точку зору стосовно провінційного феномену, йдеться в новому випуску журналу «Потоп».
— Привіт! Представ, будь ласка, гурт Light Dreams та його учасників.
— Light Dreams — музичний колектив, що є представником української електронної chillout сцени. Наразі це дует Олександра Ская і Ольги Кубик. Ми створили колектив у 2013 році. Тоді у складі Light Dreams було три людини і основний напрямок у музиці був у бік таких стилів, як Ethno і Chillout electronica. «Faces of Nature» став першим EP колективу, a композиції «Rain» і «Wind» із цього альбому довгий час входили в ТОП 40 деяких європейських і американських радіостанцій в номінаціях Ambient/Chillout.
З моменту створення групи ми щільно гастролюємо, граючи концерти у Молдові, Білорусі, Польщi, Естонiї, Латвії, Литві. А також беремо участь великих українських і зарубіжних фестивалях, час від часу колаборуючи з іншими музикантами та гуртами. У 2016 році Light Dreams стає дуетом, змінюючи своє звучання в бік легкого танцювального chillout/downtempo стилю, успішно проявляючи себе на таких великих фестивалях, як Koktebel Jazz Festival, Atlas Weekend, Gogol Fest і Vibronica Music Festival. У 2018 році ми випустили міні-альбом «Time for Spring», який отримує позитивні відгуки у слухачів і музичних критиків. Зараз Light Dreams продовжують щільно гастролювати, працюючи над створенням нового якісного саунду.
— Як так сталося, що ти з Києва (Одеси) переїхав у Калуш?
— Зазвичай маршрут працює у зворотному напрямку Можна назвати це випадковістю або збігом обставин. В березні 2014-го року я приїхав виступити у Калуш та Івано-Франківськ (до речі, це був мій перший виїзд з концертами на Галичину). Дуже важко зараз описати все, що я відчував тоді. Мене дуже захопило місто та самі люди, з якими я познайомився. На той час тут був потужний двіж, панк-рок та симбіоз постапокаліптичної урбаністики та гарної природи (про яку я, до речі, дізнався вже після мого переїзду у це місто). Ще на зміну дислокації вплинув особистий момент. Я повернувся з мого першого європейського туру і дуже хотілось змін та, можливо, життєвого середовища. Тут мені на допомогу прийшли приємні спогади про Калуш. Тодi я просто взяв і переїхав сюди, а місцеві друзі допомогли зі всім іншим.
— Що ти особисто (та гурт Light Dreams) здобув із переїздом зі столиці у провінцію? А що навпаки втратив?
— Існує думка — щоб стати успішним музикантом, потрібно неодмінно бути у Києві, адже уся музична інфраструктура зав'язана на це одне місто Я погоджусь, що Київ, як столиця, збирає разом багато цікавих людей та дає більше можливості для реалізації, але в моєму випадку не тільки цей фактор грав головну роль у житті. В Київ із Одеси я перебрався ще восени 2006 року з метою знайти однодумців, щоби грати музику, яка мене тоді надихала. I в мене вийшло, я створив бенд та обжився на Київщині.
Але за 8 років мого перебування у столиці багато чого змінилось, як і я сам. Тоді я уже їздив країною з виступами, переважно це була центральна та східна її частини. На період початку 14-го року я вже гастролював на захід: Ужгород, Тернопіль, Чернівці, Львів. Можливо тому, коли я перший раз приїхав у Калуш вже і не відчував, що то зовсім не знайоме для мене місто, а, навпаки, дуже рiдне по духу та атмосферi. Почавши жити в Калуші, я для себе відкрив багато цікавого. По-перше, це творчі та талановиті люди, з якими я познайомився тут. По-друге, місто, не зважаючи на своє індустріальне минуле, знаходиться в дуже мальовничому природному краї. По-третє, мені було зручно мандрувати та виступати по західному регіоні та за кордоном східною Європою. Також я зміг облаштувати тут свою домашню студію. Тому для роботи та творчості Калуш став дуже зручним місцем, де я більше відчував себе як на курорті, ніж в Києві.
Єдиний мінус для мене, як для гастролюючого музиканта, це дістатись сходу України: не маючи нормальних траспортних розв'язок, це стало забирати більше часу на шлях.
— Розкажи про свою участь у Kelush and the Bastards. Що тобі найбільше подобається у цьому гурті? Чим він якісно відрізняється від Light Dreams?
— Мені завжди подобалась панк-рок музика, тому Kelush and the Bastards стали для мене можливістю реалізувати себе у якості панк-рокера. Порівнювати Kelush and the Bastards з Light Dreams дуже важко, тому що це кардинальна різниця стилів та підходу до музики. Я здебільшого пишу та міксую усі треки Light Dreams сам, тому контролюю майже увесь процес. В Kelush and the Bastards нас було спочатку шестеро і, звісно, кожен мав свою точку зору та свою задачу у бенді. Тому нам іноді було важко досягти єдиної думки.
— Багато хто вважає колектив кавер-гуртом. На твою думку, чи могли б Kelush and the Bastards так само успішно існувати за межами «ірландських» пабів та їх особливої тусовки? Що відбувається з гуртом зараз?
— З класичної позиції Kelush and the Bastards можна назвати кавер гуртом, тому що більшість нашого сету складається з пісень колективів, що грають irish punk. На жаль, за 5 років, що я граю з бастардами, ми не змогли випустити свій повноцінний матеріал. В основному це пов'язано з тим, що три роки тому музиканти роз'їхались по різних містах, скоротивши кількість репетицій до мінімуму. Звісно, й робота над новим матеріалом рухалась вкрай повільно. Ще момент, який дуже сильно вплинув на нас, — це смерть нашого бас-гітариста, який, на великий жаль, покинув нас у цьому році. Думаю, якщо би ми знов почали стабільно репетирувати та працювати над створенням нових пісень, ми з легкістю вийшли би на європейський рівень — і не тільки ірландського напрямку.
Сподіваюсь, що в майбутньому ми знайдемо сили на оновлення нашого колективу та музичного матеріалу.
— Музичний феномен Калуша — міф чи реальність? Що унікального дарує/подарувало місто українській сцені?
— Для мене Калуш став реальним відкриттям, як в плані музики, так і в плані спільноти. Я думаю, що кожний знайде в цьому місті щось своє. Але, звісно, я не можу казати за всіх, бо мій досвід — це тільки мій досвід, і не факт, що для іншої людини відкриються такі ж можливості, що у свій час відкрились для мене. За останні декілька років музичний двіж трохи пішов на спад. Це напряму пов'язано з центром творчої та музичної тусовки міста Калуш — Maxwell Пабом, якій зараз, на жаль, переживає не найкращі «музичні часи». Але Паб вистояв: його й підпалювали, зачиняли, змінювався персонал та його оформлення. В моєму серці Maxwell Паб буде завжди асоціюватись із творчою та музичною тусовкою цього міста. І я дуже сподіваюсь, що в майбутньому Maxwell поверне свій статус калуської музичної Мекки.
В цьому році пройшов досить потужно 4-ий фестиваль Back to Youth, який об’єднав багато молоді та музикантів з різних частин України. Тому я сподіваюсь та чекаю на продовження і нові цікаві заходи у найближчий час.
— Чи порадив би ти іншим музикантам слідувати твоєму прикладу і переїхати в Калуш?
— Як я вже казав, переїзд у Калуш для мене був кроком для певних творчих та особистих змін. Я не впевнений, що для іншої людини все пройде так само, як для мене. На мій погляд, кожна творча особистість може знайти свій «Калуш», своє місце, де їй буде комфортно та цікаво. Як то кажуть – «Центр всесвіту існує не десь там, а там, де ви зараз знаходитесь».
Юрій БОДНАРЧУК, журнал "Потоп"