Іноді батьки бояться передати власні комплекси і не знають, як правильно виховувати дитину, зауважує Оксана Кулик У інтерв'ю «Вікнам» психолог розповіла, чому приділяють мало уваги батьки, коли наступає інтернет-залежність, про жертв і агресорів булінгу, і яка особливість сучасного покоління Z.
Емоційне виховання і свідома культура
На кожному етапі життя дитина зіштовхується із різними проблемами, адже кожен вік має свої особливості. Зазвичай у молодшому шкільному віці скаржаться на розвиток пізнавальний процесів, у підлітковому — на низьку мотивацію навчання, інтернет-залежність, а в юнацькому віці — на професійну самовизначеність. За словами Оксани Кулик, часто це є наслідком того, що сім'я мало уваги приділяє емоційному вихованню:
"Батьки звертають увагу, як їхня дитина одягнена, як вона навчається, яку оцінку отримала, і мало надають значення емоційному вихованню. Наприклад, коли дитина злиться, батьки повинні розуміти її почуття і бути своєрідним контейнером, тобто допомагати пережити ці емоції".
Психолог зазначає, що до неї звертаються не тільки батьки, але й школярі, які розуміють, що проконсультуватися з психологом — це нормально:
"Зараз більш свідома культура, і більшість, зокрема і діти, звертаються до психолога не як до останньої інстанції, на кшталт «допоможіть і врятуйте», а наслідують приклад Європи. Тобто розуміють, що консультуватися з психологом означає певну якість життя, так як звернутися до перукаря чи лікаря".
Завдання батьків — вчасно виявити проблему
Часто в сім'ї використовують певні виховні методи, які дитина не сприймає і не розуміє. Насправді, це не страшно, адже завжди знайдеться спеціаліст, наприклад, учитель чи психолог, які допоможуть вирішити конкретні труднощі. Завдання батьків — вчасно виявити проблему. Практичний психолог ЗОШ №5 переконана:
"Буває, що звертаються в дуже ускладнених і занедбаних ситуаціях, коли дитина стає некерованою і цікавиться різними шкідливими, а часто — й згубними речами. Тоді, щоб виправити такі помилки, потрібно два, три а може і чотири роки. Більшість батьків цього не розуміє: вони хочуть негайних змін, щоб за декілька сеансів були одразу помітні результати. У рідкісних випадках так буває, проте в більшості — швидкий ефект неможливий".
Також важливо рідним дітей пам'ятати про вікову кризу та гормональні зміни, пояснює Оксана Кулик:
"У кожної людини є певні вікові кризи. І чим більше батьки спілкуються з дитиною і один з одним, тим більше є взаєморозуміння, любов і тісний емоційний зв'язок. Тоді криза проходить більш-менш гладко. Звичайно, іноді її неможливо передбачити. Тому що часто в підлітковому періоді «грають» гормони, і батьки повинні розуміти, що вони спілкуються не так зі своєю дитиною, як із тими змінами, що з нею відбуваються".
Альтернатива соцмережам — спілкування
У сучасному світі молоде покоління зловживає соцмережами і смарт-технологіями. Батьки шукають різні методи та підходи до своїх дітей, щоб вони відмовилися від своїх шкідливих звичок. Справді, сьогодні це є досить поширеною проблемою, визнає психолог.
За словами Оксани Кулик, нещодавно в ЗОШ №5 серед школярів робили анонімне соцопитування. Результати засвідчили, що в середньому діти проводять щодня близько п’яти годин у соціальних мережах. Проте інтернет-залежність, як виявилося, наступає набагато раніше. З цього приводу психолог зазначає:
"Психологи стверджують, що залежність від користування інтернет-ресурсами наступає через 2,5 хвилини. Тобто, якщо ви більше ніж цей відрізок часу проводите в інтернеті, ви перестаєте відчувати плин часу і втрачаєте реальні відчуття. А дитина, яка не повністю здатна контролювати себе, — тим більше".
Іноді батьки, часто самі того не усвідомлюючи, формують залежність від сучасних технологій і забувають про альтернативу. Психолог зауважує:
"Якщо батьки втомлені і роздратовані свідомо дають в руки своїй дитині смартфон, а потім радіють, що вона багать всього знає, то вони повинні розуміти, що виробляють шкідливу звичку. Дітям потрібно створити альтернативу користування смартфонами. Колись мені одна мама казала, що в неї є рецепт, який береже її дитину від залежності, — це спілкування. І я погоджуюся з нею, адже якщо мама з татом контролюють, цікавляться, спілкуються з дитиною, відповідно — не виникає проблем.
Про різницю між поколіннями
Рідні повинні усвідомлювати, що повністю відсторонити свою дитину від смарт-технологій — неможливо. Адже теперішнє покоління Z, які народилися між другою половиною дев'яностих та другою половиною двотисячних років, є двигуном прогресу. Звичайно, вони мають певні особливості, які відрізняють їх від інших поколінь. Практичний психолог Калуської ЗОШ №5 зазначає:
"Кажуть, сучасні діти здатні виконувати чотири справи одночасно. Тобто вони до всього адаптовані, і зрозуміло, що попередні покоління не хочуть цього зрозуміти. До прикладу, шкільний вчитель хоче, щоб учень сидів спокійно за партою, щоб не крутився, не вертівся, був повністю сконцентрований на тому, що говорить вчитель і т. д.".
За словами Оксани Кулик, покоління X, народжене після Другої світової війни, та покоління Y або Міленіуму, до якого зазвичай прийнято відносити людей, які народилися у період з 1981 по 1994—2000 роки, ставлять за мету саморозвиток і самореалізацію. Проте є певне «але»:
"Вони готові робити кар’єру з найменшого щабля. Єдине, що покоління Y хоче змін негайно, тобто тут і зараз. Покоління 80-х років багато чого втрачало, тому в період різких змін, розпаду Радянського союзу ці діти були багато чого позбавлені. І тому вони вже своїм нащадкам, поколінням 90-х і до 2000 року, хотіли дати всього надміру".
Про жертв і агресорів булінгу
Зачіпаючи тему булінгу, варто сказати, що практично кожен з нас в свій час мав пряме відношення до цькувань. Або у якості жертви, або у якості агресора, або ж як спостерігач. Тому булінг у суспільстві є поняттям аж ніяк не новим. Проте активно обговорювати це явище почали тільки нещодавно. Причина — знову ж таки інформаційно-технологічний процес, який певною мірою допоміг поліпшити ситуацію. Практичний психолог пригадує:
"Булінг набув широкого розголосу з появою соціальних мереж, сайтів ЗМІ, які швидко підхоплюють будь-які новини. Коли я 10 років тому почала працювати в школі, були більш критичні випадки, порівняно з нинішніми. Завжди були одна чи дві дитини, з якими або мало спілкувалися, або ігнорували. Це явище було завжди, але зараз ситуація поліпшилася.
Оксана Кулик розповіла про ознаки об’єкта цькування. Вона зазначила, що батьки, які уважні до своєї дитини, одразу розпізнають, що у її зовнішньому вигляді та поведінці щось змінилося. Зокрема, в дитини може знижуватися апетит, з’являтимуться соматичні прояви, наприклад, без причини боліти живіт чи голова.
За словами Оксани Кулик, агресора розпізнати важче, адже як правило це дитина, яка зростає в сім’ї з педагогічно низькою культурою, там де є постійні конфлікти, розлучення (хоча не завжди). Тому знову ж таки психолог радить звертати увагу на емоційне виховання.
Любов і підтримка — не просто банальні слова
Більшість людей досі продовжують думати, що дитина народжується як «табула раса», тобто — чиста дошка. Насправді, вона народжується із власним фундаментом і нервовою системою. А батьки є першими комунікаторами, з яких дитина в більшості випадків бере прилад. Психолог зазначає:
"Першими людьми, з якими дитина вчиться спілкуватися — це мама і тато. Вона бачить, коли вони її чують, коли ними можна зманіпулювати, тощо. Також дитина спостерігає за стосунками батьків, і все це несе в соціум. Тому важливо, щоб рідні були толерантними, терплячими, не зневажали свої дітей, не оцінювали і не порівнювали їх із іншими".
Іноді батьки бояться передати власні комплекси і не знають, як правильно виховувати дитину.
Якщо мама з татом розуміють, що щось з ними не так, то вони працюють над собою. Звісно, певні риси поведінки батьків будуть присутні і в поведінці дітей. Проте такі речі, як самовдосконалення і саморозвиток, повинні бути в житті будь-якої людини.
Ірина КМІТЬ, журналіст
