Над Україною знову летять хмари чорно-рудих метеликів – сонцевиків будякових. Винищивши будяки, розоравши чорноземи під монокультури люди самі створили це “чудо”, - інформують "Вікна" з посиланням на Укрінформ.
У перші дні червня в багатьох південних та центральних областях України одночасно з’явилася величезна кількість красивих помаранчевих метеликів. Рівно рік тому, спостерігалось аналогічне явище. У Міністерстві екології пояснили: це сезонна міграція метелика виду "Vanessa cardui” – відомого літуна, що належить до мігруючих видів.
“Ще недавно ці "туристи" бачили пейзажі Північної Африки, а зараз мандрують на північ, щоб восени знову повернутися до Африки. Під час міграції швидкість переміщення метеликів може сягати 50 км/год", – повідомило Мінекології на своїй сторінці у Facebook.
Професор Валерій Корнєєв, завідувач відділу ентомології Інституту зоології НАН України, пояснює:
“Дорослі метелики на зиму мігрують у теплі краї, і рано навесні ті, кому вдалося подолати цей важкий шлях живими (але найчастіше – їхні діти), повертаються до нас, відкладають яйця на будяки, гусінь росте і заляльковується, і ось уже протягом місяця, після найпершого літнього дощу, лялечки лускаються, а з них вилітають оці руді метелики-сонцевики. Протягом літа метелики дадуть іще декілька ґенерацій, зазвичай дві або й три, і в останні теплі дні літа відлітають знову на південь”
За його словами, сонцевик будяковий - загалом корисна комаха. Оскільки живиться цей вид переважно осотом рожевим польовим та будяками. Там, де є кормова база (зокрема, на значній території України) він, імовірно, – найчисельніший з наших денних метеликів. Однак за умов нестачі природної кормової бази комаха може і наробити шкоди культурним посівам. Зокрема, соняшнику. Наприклад, вчені знаходили згадки про серйозне пошкодження соняшника у Луганській області ще в 1965 році. На 110 гектарах було пошкоджено 30 відсотків рослин.
"Тому спостерігаючи нашестя метеликів цього року, професор Корнєєв не приховує стурбованості: “Розміри цьогорічного спалаху чисельності сонцевика рудого, схоже, гігантські, і пов'язані з монокультурою соняшника у степовій зоні та наступною міграцією на північ. Звісно ж, аграрії не пов'язують катастрофу з повним розорюванням площ під монокультури. Зупинити будякового сонцевика цьогоріч уже нереально. Втім, аномальна чисельність уже наступного року впаде до норми”.
Науковець переконаний, що до масової появи метелика призвела руйнівна політика агрохолдингів, з багаторічними, беззмінними, виснажливими монокультурами соняшника, відсутністю сівозмін і головне – нищенням природних резерватів комах-паразитів, що стримували розвиток сонцевиків.
“Можна тільки здогадуватись, що винищивши гербіцидами будяки, люди створили власноруч умови для селекції популяцій, які добре живляться молодими соняшниками, а в умовах масового розмноження куштують усе зелене, включно з кашкетами прикордонників і бігбордами чинного президента...”, – іронізує Валерій Корнєєв. І далі в ексклюзивному коментарі для Укрінформу:
Юрій Канарський, кандидат біологічних наук, заступник директора Інституту екології Карпат не стримує сарказму:
“У степовій зоні – масова міграція Vanessa cardui. Судячи з дописів, цей вид відкрив для себе новий невичерпний ресурс у вигляді посівів соняшника, і таким чином безневинний і навіть "корисний" метелик, що розвивається на різних складноцвітих, має всі шанси потрапити до списку злісних шкідників. Ну що ж, агрохолдинги можуть починати рахувати збитки, і так їм і треба. Тому що через них від степової зони України скоро залишиться лише назва. Вона й до 90-х років була розорана на 80%, а зараз ненажерливі бізнесмени намагаються розорати все, що бачать, аби витягнути останні соки з багатостраждальних чорноземів” .
Невідомо, чи бізнесмени, які забезпечують сьогодні майже 40% українського експорту, дослухаються до думки екологів та переглянуть свої виробничі стратегії. Хіба що хтось із агрономів зверне увагу на повідомлення та завчасно заготує необхідний препарат від “крилатих” голодних шкідників. Усі інші ж будуть просто милуватися ефектними метеликовими зграями, якими вряди-годи повниться український Лісостеп, не вбачаючи в цьому жодної екологічної катастрофи.