Калуський комунальник Богдан Сасник (другий зліва у верхньому ряду) став дяком-регентом | Фото: З архіву Івано-Франківсь У народі їх називають дяками. Хто вони — церковні співці і як дяками стали жінки, розповіла в соцмережі журналіст Анна-Сабіна Ружицька.
Не варто плутати церковний нижчий чин диякона з дяком, — пояснює Богдан Сасник, 47-річний інженер, випускник дяківського-регентського інституту, заступник начальника УЖКГ Калуської міської ради:
"Диякон — це перший ступінь священства, і посвячують на дияконів лише чоловіків. Дяками, тобто церковними співцями і читцями, можуть бути чоловіки і жінки. У церкві є спеціальна служба, під час якої відбувається чин поставлення на читця і співця. Але це не посвячення. Бо читці не служать, а допомагають священникові. Вони співають або читають “Апостола”, співають за священником під час різних відправ”.
Досі у багатьох сільських храмах є дяки, зазвичай це люди середнього і старшого віку, які не мають спеціальної освіти, але допомагають священникам. Вони знають напам’ять всі служби, що і за чим співати на вінчанні, похоронах, під час хрещення, спеціальні пісні на різні свята. Проте час ставить свої вимоги, і церковні співці та читці повинні мати фахову освіту. Тому ті, хто дякували в церквах, йдуть вчитися.
За словами 42-річної Ірини Залєвської, катехитки і випускниці інституту, навчатися на церковного співця і читця може людина віком від 18 років, яка має музичний слух, рекомендації священника, бути охрещеною та мати церковний шлюб, якщо одружена:
“Навчання тривало три роки. Студенти, які мали музичну освіту, могли закінчити навчання за два роки. Заняття відбувалися по суботах з 09.00 до 18.00. Церковні співці та читці вивчали літургійний спів, літургійне богослов’я, богослужбовий уклад, історію літургійного співу, історію церкви, старослов’янську мову, сольфеджіо і теорію музики, хоровий спів та аранжування, комп’ютерні програми набору нот. Були й індивідуальні заняття з вокалу та гри на фортепіано і дяківська практика в каплиці теологічної академії".
22-річна випускниця Вікторія Наконечна додає, що в дяківсько-регентському інституті майже всі студенти мають різні професії, але щодня або в неділі та свята допомагають священникам. Так, серед цьогорічних випускників є медики, кухарі, інженери, катехити, дизайнери. Вікторія — кухарка-кондитерка, п’ять років допомагає священникам служити в каплицях обласної дитячої лікарні та в СІЗО. У останній установі думає створити хор.
Жоден із випускників інституту не вважає дякування роботою, хоча зараз великий попит на фахових і дипломованих церковних читців і співців. Та за спів у церкві кожен отримує символічну плату, бо для кожного бути співцем і читцем — це покликання, посвята свого часу і таланту Богові.
