Роботи Ярослава Романюка прикрашають храми міст і сіл Івано-Франківщини, Львівщини, Тернопільщини і Буковини Про те, звідки черпає натхнення іконописець, які функції повинні виконувати сакральні твори в храмі, чи обов’язково іконописець повинен бути релігійною людиною та чого він повинен прагнути щоб створити досконалу роботу. Про це та про інше у розмові «Вікон» з Ярославом Романюком.
— Ярославе, як ви почали займатися іконописом?
— Під час навчання в Інституті мистецтв Прикарпатського університету я зацікавився даною тематикою. Мій вибір стати іконописцем можна назвати долею, покликанням, які я в певний момент відчув. За це дякую батькам і їхнім щирим молитвам. Уже після закінчення університету мені зателефонував знайомий і запропонував першу роботу з розпису храму, на що я з радістю погодився.
— Що повинно бути присутнім в іконі, щоб вона сприймалася іконою, а не картиною?
— Якщо говорити про канонічну ікону, то для неї характерна зворотна перспектива, відсутність простору, відсутність зовнішнього джерела світла, падаючих тіней. Натомість присутнє світло з середини лику та самої фігури святого чи німбу. Фігури видовжені, очі та чоло збільшені, ніс та губи зменшені та витончені, підкреслення та чіткість ліній, контраст, колорит і так далі. Поряд із канонічними образами існують також ікони академічного стилю. По суті, це картини на релігійні теми. Також важливо, щоб ікона сприймалася іконою, а не картиною, потрібно її освятити.
— Які функції, на ваш погляд, виконує образ?
— Виокремлюють три основні функції. Це відображення Світла Восьмого дня, відкриття майбутньої Слави Святих і Преображення космосу (виявлення спасенної реальності) і нівелювання первородного гріха. Тобто, сенс ікони в тому, що в них повинна проглядатися інша — вища реальність. Головна функція − присутність та взаємозв'язок між людиною та Богом.
—Чи не засмучують вас обмеження в засобах виразності ікон?
— Ні. Адже, частіше за все, працюю в академічному, тобто реалістичному стилі, де в міру можливого застосовую задуми особистої фантазії.
— З якими емоціями малюєте образи чи оформлюєте стіни в сакральному стилі?
— Приїжджаючи в храм, де щодня відбуваються моління і Служба Божа, емоції будуть позитивними. Колективна робота художників передбачає оздоблення стін, зображення ікон, рослинних чи геометричних орнаментів, золочення. Стиль розпису часто диктує архітектура та назва самого храму.
— Звідки черпаєте натхнення?
— Натхнення приходить під час самого процесу. Ідеї в іконописі обмежені певними критеріями: архітектурою храму, присвятою, канонічністю розміщення, зображення та уподобаннями замовника чи релігійної громади, тощо . Тому ідеї народжуються як з власного досвіду, так і з досвіду інших художників, під час підготовки до розпису та в робочому процесі. На допомогу приходить мережа Інтернет, ділимося та обмінюємося інформацією з художниками, консультуємося, радимо і критикуємо.
— Ярославе, а як відноситеся до критики в своїй роботі?І чи продовжуєте давати уроки з іконопису?
— Критика — це звичайна річ. Я розумію, що в мене не все виходить і є ще куди рости. Якщо мені кажуть, що так буде краще, обдумую сказане і з вдячністю іду доопрацьовувати, якщо критика конструктивна. Адже є ще такий фактор як особисті вподобання. Викладацькою діяльністю, на жаль, через брак часу не займаюся.
— Чи подобається вам витрачати роки на розпис одного інтер’єру в церкві?
— Це дуже цікаво. Оскільки це колективна робота, а в колективі кожен один одного підганяє, підказує, допомагає, якщо в тому є потреба. Тому кінцевий результат — більш продуктивний та значущий. А ще цікавинка в тому, що це не просто інтер'єр, а середовище, і нам потрібно його підкреслити, оздобити, наповнити...
— Робота в якому храмі Вам запам’яталася найбільше?
— Найбільше запам'яталася нещодавня робота в УГКЦ смт. Гусятин. Там я працював з колективом художників під назвою Об'єднання іконописців в ім'я святителя Кипріяна митрополита Київського. В робочому процесі ми розуміли один одного з пів слова, адже працювати з художниками, які по духу такі самі як ти дуже легко і приємно. Дуже сподобався їхній підхід до роботи, адже перш ніж приступити до стіни все обдумується, узгоджується, розприділяється до дрібниць. Окрім того колектив працює найякіснішими фарбами, бо на першому місці у них — якість роботи, а не швидкість.
— Чи обов’язково іконописець повинен бути релігійною людиною?
— Не обов'язково. Але власну сутність він передає в зображуване. Тому одразу відчувається енергетика творця, емоції, настрій.
— Що повинен прагнути художник, щоб створити досконалу роботу?
— Прагнути любові. Тільки те, що ми любимо, в нас виходить найкраще. Також потрібні душевний спокій та знання. Тому необхідно працювати, збагачуватися і самовдосконалюватися.
Розмовляла Ірина КМІТЬ, журналіст
