Зараз мрія Тетяни більше ніж здійснилася. Адже вона не тільки займається улюбленою справою, але й її роботи користуються Свої вміння дівчина удосконалила в шкільної вчительки, відвідуючи гурток малювання. Вирішивши улюблену справу перетворити в професію, Тетяна вступає у Косівський художній коледж, в якому обирає спеціальність «Художня вишивка та моделювання одягу». Далі вступає до Львівської академії мистецтв на кафедру сакрального мистецтва, де отримує новий досвід.
Після тривалого навчання починаються нові пошуки творчого «я». Мисткиня займається викладанням уроків з рисунку, флористики, проте розуміє, що її покликання — бути дизайнером.
Зараз мрія Тетяни більше ніж здійснилася. Адже вона не тільки займається улюбленою справою, але й її роботи користуються попитом у відомих співаків та шоуменів. Окрім того, жінка колекціонує стару вишивку і постійно самовдосконалюється.
Проте, як етноодяг і вишивка стали невід’ємною частиною життя і як власноруч створена ікона допомогла завагітніти розповіла у інтерв’ю «Вікнам» дизайнер, художник-іконописець, викладач Тетяна Знак.
Ікона з історією і мозаїка під куполом
Серйозне вивчення і захоплення вишивкою у мисткині розпочалося під час навчання у Косові. Тоді вона написала цілу курсову роботу на цю тему, а також почала збирала старі зразки з різноманітної вишивки.
Завершивши навчання в академії, Тетяна найбільше прагнула свободи в своїй творчості. Тому докладала максимальнихзусиль, щоб відкрити майбутню майстерню:
"Хотілося ні від кого не залежати, а працювати на себе. Бралася за всі замовлення. Писала ікони, брала участь у розписі храму, навіть пробувала себе в мозаїці. Пригадую, як у Львові покійний викладач Микола Кристопчук покликав в бригаду викладати мозаїку на купол церкви. Це колосальний досвід і важка як для жінки робота. Окрім того, мала багато замовлень щодо дизайну костюмів для співочих, танцювальних колективів Калуша, Львова і навіть Канади. Тим часом, із подругою паралельно створювали майбутню майстерню, в якій зараз працюю".
Далі Тетяну звела доля із майбутнім чоловіком. Як виявилося, друга половинка завжди була поруч, на одному факультеті, в одній університетській групі.
Перед тим, як відкрити власну майстерню, майстриня ще продовжувала писати ікони. Одна із них має дивовижну історію і зберігається у одному із храмів Львова. Тетяна Знак розповіла:
"Ми її з чоловіком створили на замовлення однієї жінки, яка хотіла пожертвувати ікону до храму. Одного дня вона зателефонувала мені, сказала, що потрібно зустрітися, щоб намалювати ікону «Розп’яття Христа». Адже їй приснився сон, у якому їй сказано було намалювати саме цю сакральну роботу. Мене це зацікавило. Ми зустрілися, обговорили деталі. Раптом пані Люба мене запитала, чи є в мене діти. На той момент для мене це було болюче питання, адже я тривалий час лікувалася, адже не могла мати дітей — одна надія була на Бога...Пані Люба мені сказала: намалюєте і будете мати дитину, от побачите. Я трохи скептично поставилася до цього. Довго бралася до роботи, але створила рисунок, який чоловік трохи відкоригував і ми віддали ікону замовниці…Через деякий час сталося диво: я завагітніла, а чекала цього три роки…Десь через 11 років до мене знову зателефонувала пані Люба і повідомила, що робота зберігається у львівському храмі Благовіщення. Це було неочікувано, адже малознайома людина через стільки років мене не забула…"
Мрія мисткині стати матір’ю здійснилася, однак сподівання відкрити власну майстерню і створювати етноодягне покидали. Урешті, їй це вдалося. І завдяки працелюбності та натхненній праці роботи Тетяни Знак користуються попитом. Іконописом наразі не займається. Каже, що присвятила себе дизайну, хоча мріє знову писати ікони.
Енергетика передається і через ручну, і машинну вишивку
У невеличкій затишній майстерні в центрі Львова працюють вишивальниці та кравчині, які втілюють дизайнерські задуми Тетяни Знак.
Тетяна розповідає, що більшість замовлень отримує від мешканців Західного регіону, однак бувають із інших куточків України і з-за кордону:
"Найбільше замовлень із Західної України. Проте нещодавно надходили інтернет-замовлення з Києва, Дніпропетровщини. Минулого року було декілька замовлень із Польщі".
Категорія покупців майстрині — різна, однак всіх їх об’єднує любов до вишивки. Етнодизайнер розповідає:
"Мої клієнти —це ті, які люблять оригінальні речі, яким до вподоби вишивка в сучасному трактуванні. Серед них трапляються різні люди, з різними статками, проте об’єднує їх любов до вишивки та етнокультури".
Серед відомих клієнтів мисткині — Василь Мельникович (Гуцул-Хуліган), Наталка Карпа, тріо «Крайня хата» зі Львова, ансамбль «Таврія» з Канади, танцювальний ансамбль «Веселі гуцулята» з Калуша та інші.
Процес створення вишиванки займає різний проміжок часу — від тижня і більше місяця. Найголовніше — визначитися з орнаментом та силуетом. Тетяна Знак вважає, що ручна вишивка більш цінна, аніж машинна. Однак людська енергетика передається в обох видах роботи. Тетяна Знак зауважує:
Звичайно,ручна робота завжди більше цінується. Проте енергетика в обох видах роботи передається, адже над виробами працюють люди. Головне — з якими думками вони приступають до роботи. Найкраще, коли людина сама собі вишиває, тоді й енергетика буде позитивнішою. Тоді можна буде і не замовляти, а сідати й вишивати, але часи зараз не ті.
Ціни на вишиті вироби коливаються від 1500 до 4000 гривень і вище. Одяг майстрині оригінальний і не тиражується у великих кількостях.
"Думаю,мій одяг є доступним. Цінова політика — від 1500грн і вище, залежно від виду одягу.Топ, майка — 1500-2500 грн, сукня — 4000 грн і вище. Окрім того, має значення вибір тканини, тип вишивки, індивідуальний підхід".
Дизайнер підкреслює, що у вишиванці завжди можна виглядати доречно:
"Чудово, якщо б на релігійні свята всі одягали наші давні українські строї, на державні — певну стильну річ поєднати з декількома елементами вишивки, а для вуличної моди можна одягти,наприклад, річ сучасного крою, яку поєднати з невеличким елементом вишивки".
Етнодизайнер зазначає: окрім виготовлення вишивок на замовлення клієнтам, бере участь і в різних проектах:
"Упродовж двох минулих років я в творчій співпраці з львівською іконописицею Софією Білик працювали над виготовленням хоругв та плащаниць Христа та Богородиці для одного із храмів на острові Хортиця. Я займалася розробкою вишивки. Зараз беру участь у проєктах Союзу українок під керівництвом ОриславиХомик, яка теж,до речі, калушанка".
Майстриня продовжує колекціонувати стару вишивку сіл Калущини і різних регіонів України. У своєму арсеналі має більше 20 різних зразків:
"Збираю старі зразки сорочок, запасок, що мали вже десь згоріти, бо комусь видалися старими. Люблю старі вишиванки, але маю наразі тільки чотири, з різних регіонів. Також колекціоную рушники регіону, рідного села Середній Угринів та навколишніх сіл Калущини. Не можу похвалитися, що їх багато, напевно, трохи більше 20".
Тетяна Знак каже, що робота забирає багато часу. Тому щодня доводиться між чимось обирати:
"Скажу по секрету, я нічого не встигаю. Кожен день мушу шукати час, обирати між роботою і прибиранням, між миттям посуду та малюванням ескізів. Робота забирає багато часу, а сім’я — потребує уваги".
Ірина КМІТЬ, журналіст
