Власники будівлі навіть пропонували, щоб місто викупило її та повернуло в комунальну власність | Фото: Ярослав Чопанюк 16 серпня калушанин Ярослав Чопанюк на своїй сторінці у "Фейсбук" оприлюднив свої враження від відвідин старої будівлі Калуської гімназії.
«Це не гра "Сталкер", і не Чорнобиль... Це Калуш! Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати... Моторошні спустошені мародерами приміщення колишньої гімназії. Не рекомендую входити в будівлю, бо вона в аварійному стані, існує ризик обвалів і падіння скла. Тут рай для наркомана чи бомжа, бо нема сторонніх очей і поліції. Багато металевих дверей всередині приміщення незрозумілого призначення. А за деякими дверима влаштовували притон,а можливо хтось тут і мешкає... Ідеальне місце для переховування зброї, наркотиків і т. д… Мої батьки піднімали і розбудовували наше місто. Для мене немає більш сумного видовища як спостерігати цю сумну картину...», —йдеться в дописі.
Наприкінці 2006 року міська рада продала будівлю на вулиці Будівельників, 15 з аукціону. Її більш ніж за 1,6 млн гривень викупила підприємець, дружина депутата Калуської міської ради Василя Вагілевича — Зоряна Вагілевич. Як випливає з декларації депутата, підприємець набула право власності на нежитлове приміщення загальною площею понад 2143 кв. метрів 14 грудня 2006 року. Також у декларації депутата відображений отриманий Зоряною Вагілевич 28 грудня 2006 року банківський кредит у розмірі 1,6 млн гривень під заставу нежитлового приміщення. Очевидно, кредит оформили саме для того, щоб розрахуватися за придбану з аукціону власність.
Станом на 2019 рік будівля продовжує перебувати в занедбаному стані. Як зазначив у коментарі «Вікнам» голова управління комунальної власності міста Олександр Челядин, міська влада неодноразово ставила власнику будівлі претензії з вимогою привести його до належного стану чи, принаймні, законсервувати потенційно небезпечний об’єкт для того, щоб унеможливити доступ сюди сторонніх осіб. Проте інших механізмів спонукати власника так чи інакше розпорядитися своїм майном влада не має. До речі, за словами Олександра Челядина, власники будівлі навіть пропонували, щоб місто викупило її та повернуло в комунальну власність.
Як розповів «Вікнам» Василь Вагілевич, колишню гімназію місто виставляло на аукціон кілька разів. Спочатку об’єкт оцінили у понад 2 млн гривень. Однак покупців не було. Відтак ціну знизили, тож він вирішив купити будівлю. На той час курс становив 5 гривень за долар, тож, ціна продажу склала понад 300 тис. доларів. Ситуація у країні тоді була стабільною, бізнес розвивався і ніщо не віщувало проблем.
«Ми до того брали кредити, завжди виконували свої зобов’язання, тож, без проблем оформили 1,6 млн гривень кредиту у Приватбанку терміном на сім років під 18% річних», — повідомив Василь Вагілевич.
За його словами, будівлю йому передали лише наприкінці 2007 року. І хоча до того часу за нею нібито доглядав ЖЕО і мав би забезпечити й охорону, покупця чекала неприємна несподіванка: на час передачі він не застав тут жодної з понад 100 чавунних батарей, вікна-двері, які можна було зняти, зняли, паркет і перила — видерли.
«Ми розраховували, що раз тут донедавна була гімназія, а згодом за приміщенням слідкував ЖЕО, то воно — у більш-менш доброму стані і можна буде одразу заходити і працювати. Але реальний стан справ дуже розчарував», — зазначає підприємець.
У 2008 році він замовив і виготовив проект реконструкції будівлі з добудовою третього поверху та облаштуванням території. Вартість робіт за цінами того часу склала близько 20 млн гривень. За проектом тут мали бути розташовані студії аудіо- і відеозапису, тиражувальний цех, готель для артистів, радіо- і телестудія, цех із виготовлення декорацій для знімання кліпів, підрозділ роботи з артистами, склад для зберігання продукції — аудіо і відеодисків тощо. Одним словам — повноцінний центр для бізнесу, пов’язаного з музичною і відеопродукцією. Адже, як відомо, Василь Вагілевич є власником студії «6 секунд», яка займається записом і тиражуванням музики, а також організовує виступи артистів. А в дворі мали б бути влаштовані майданчики для гри у футбол, волейбол і баскетбол. Необхідну апаратуру студія «6 секунд» має давно, але розташована вона в Івано-Франківську. Тож, головна ідея, яка спонукала до придбання будівлі на Будівельників, — зробити в Калуші єдиний професійний аудіоцентр.
«У 2008 році ще були перспективи для втілення цього проекту. Далі почалася криза: ми не могли взяти кредит, «впала» гривня і це позначилося на бізнесі. Відтак почалися проблеми з виплатою раніше взятого кредиту. За три з половиною роки банку було повернуто 1,5 млн гривень, далі ми вже не могли платити. В 2012 році банк погодився на реструктуризацію кредиту, за якою ми мали сплатити ще 1,8 млн гривень до 2023 року. Через інфляцію і ще більше падіння гривні борг сягнув п’яти мільйонів гривень»,— розповів Василь Вагілевич.
Далі була Революція гідності, потім війна й економічна криза. У цих умовах людям — не до музики і розваг, і це теж негативно вплинуло на бізнес. Відтак, каже Василь Вагілевич, жодної можливості взятися за реконструкцію будівлі не було. У останні роки ситуація загалом поліпшується. Тож, власники планують відкоригувати проект і вже з наступного року приступити до реконструкції. Її вартість зараз становитиме 30-40 млн гривень.
«Так сталося, що ми купили колишню гімназію у недобрий час. Звичайно, прагнули реалізувати нашу мірю про створення професійного аудіоцентру. Але зробити все так швидко, як планували не вийшло. Проте ми не відмовляємося від своїх намірів, а те, що споруда перебуває в такому поганому стані впродовж багатьох років, нам так само дошкуляє як і калушанам. До кінця цього року плануємо відкоригувати проект, а вже наступного — розпочнемо реконструкцію», — запевнив Василь Вагілевич.
Василь Вагілевич також повідомив: готовий повернути будівлю громаді. Хоча при цьому теперішній власник зазнає збитків. Він запевнив: стан приміщень проти того, в якому їх йому передали, не погіршився. До речі, в 2011 році навколо гімназії було побудовано нову огорожу. Проте це викликало нарікання людей, які звикли ходити через подвір’я навпростець. Не допомагає ні огорожа, ні сторож: сюди постійно проникають непрохані гості, зривають фіртку, перелазять через огорожу, тут граються діти, хоча поруч облаштований майданчик.
Богдана ТИМЧИШИН, журналістка
