У видавництві Discursus вийшла збірка невідомих рукописів Тараса Мельничука «Юнак милується автоматом»

Поетична книжка, складена на основі нововіднайдених віршів Тараса Мельничука (1938 — 1995) — поета, якого називають Князем Роси, одного з найоригінальніших, найгеніальніших і найтрагічніших українських митців ІІ половини ХХ століття.
Переглядів: 1124
До книги увійшли вірші з нововіднайдених рукописів Тараса Мельничука.

Про історію рукописів розповів видавець Василь Карп’юк, інформують "Вікна" з посиланням на видавництво Discursus.

"Шість років тому я отримав дзвінок від франківського видавця Василя Іваночка. Він знав, про моє захоплення Мельничуком, тому запропонував зайти до нього в офіс, адже йому принесли фантастичний скарб — два пакети рукописів. Ціна — 600 доларів. Загадковий дилер стверджував, що їх автор Тарас Мельничук. Я мав визначити автентичність", — згадує Василь Карп'юк.

Із першого погляду видавець зрозумів, що це дійсно рукописи Мельничука. 

"Іваночко організував викуп та віддав рукописи мені. Із того часу я жив з ідеєю створення сайту, де б можна опублікувати скани рукописів, розшифровані варіанти, світлини, а також інші матеріали, які я назбирав у інших джерелах — відео й аудіо за участі Мельничука, а також численні аудіоспогади від людей, які його знали та з ним спілкувалися", — зазначає Василь Карп'юк.

Минулого року завдяки підтримці Українського культурного фонду, Віртуальний музей-архів Тараса Мельничука вдалося створити — tarasmelnychuk.com. Крім того, у рамках проєкту видали книжку з вибраних віршів із цих рукописів «Моє ліплення оленя». Її упорядкував Мирослав Лаюк.

"Презентація Віртуального музею-архіву була запланована й у Вінниці. І тут перед початком заходу знайомимося з Василем Недотятком. Пан Василь — син друга Тараса Мельничука. У мандрівні роки кінця 80-х — початку 90-х Мельничук у них бував. І одного разу залишив чемодан із рукописами. Пан Василь дістає жмуток цих рукописів… і для нас починається нова історія. Нова книжка", — розповідає Василь Карп'юк.

Як не дивно, у цих нових рукописах Недотятка є сторінки з того самого паперу та списані тією ж зеленою пастою, що й у рукописах Іваночка. Таке враження, що хтось жорстоко й насильно розірвав ту цілість. Або ж то була легковажність і воля, із якою до своїх текстів міг ставитися тільки сам автор. 

Із рукописів Недотятка Мирослав Лаюк і упорядкував книжку «Юнак милується автоматом». До видання також увійшла збірка «Моє ліплення оленя».