Андрій Ейдер зазначає, що час проведений у полоні, його дуже змінив. Батько та мачуха Андрія Ейдера зустріли його в головному військовому клінічному госпіталі. Зараз усі, кого повернула Росія 7 вересня, проходять медичне обстеження: військові — в госпіталі, цивільні — в «Феофанії», інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу фонду «Повернись живим».
"Фейковий інформація про те, що наші військовополонені і політв’язні летять в Україну, нас дуже зламала. Настільки, що ми цього разу до останнього не вірили в їх повернення і не відкладали своїх планів: поїхали на фестиваль в Галич. І тільки тоді, коли я поговорив по телефону з сином, ми швидко зібралися, в мікрофон крикнули на весь фестиваль, що наші моряки повернулися, і виїхали до Києва. Ми їхали пів дня і всю ніч на мотоцикл-круїзері — 700 кілометрів, по трасі 110 кілометрів на годину, а Євгенія ще й в цей час листувалася по телефону. Приїхали в 03:00 ночі, а о 09:00 ранку вже були госпіталі", — розповідає батько Андрія Дмитро Ейдер.
Сина Дмитро не бачив приблизно 1,5 року (з тими 9 місяцями, що він був в полоні в РФ). Каже, Андрій змужнів, змінився, але залишився все таким же «пацаном».
"Ми всі так само жартуємо. Перша наша розмова по телефону була такою: як тільки вони вийшли з літака, я набрав колишню дружину, маму Андрія, вона передала синові трубку. І він запитує: "Батя, а кільце?". А я кажу: "А чого ти повернувся раніше? Я почав його на замовлення робити, тепер чекай". Але все-таки привіз. Так що Андрій вже зробив пропозицію своїй дівчині Марині", — розповідає Дмитро.
Чоловік каже, що зараз звільненим морякам найбільше не вистачає свободи пересувань і дій.
"Вони 9 місяців виконували чиїсь вказівки. Тому тепер я навіть сідаю подалі, жартую: «А раптом ви подумаєте, що я на вас тисну». Але все одно зараз потрібно бути поруч з ними", — говорить Євгенія Едер.
Зараз вона допомагає волонтерам в київському госпіталі, а ще займається питаннями видання книги віршів Андрія — їх він передавав в Україну з СІЗО.
Євгенія та Дмитро Ейдер
В цей час сам Андрій з ранку і до вечора проводить в кабінетах лікарів госпіталю. Коли росіяни напали на корабель «Бердянськ», моряк отримав поранення і переніс операцію, перебуваючи в полоні. Свій 20-й день народження Андрій зустрів в СІЗО «Лефортово» в Москві.
"Про те, ніби нас відправляють додому 30 серпня, я дізнався пізніше з новин, а потім подробиці мені розповів адвокат. За кілька днів до самого обміну мене підняли в 4 ранку і сказали збирати речі. У літаку я був радий бачити весь свій екіпаж — тих, з ким не бачився на судах. Ми спілкувалися, обговорювали новини і свої плани. Зустріч з хлопцями на судових засіданнях — це завжди була радість. Коли ти сидиш довгий час в камері з якимось сусідом (у мене це був наркоман, дід, який відбував покарання за хабар, шахрай), а потім вириваєшся в суд, то, хоча і знаходишся в специфічному місці, але поруч люди, з якими ти багато пройшов, вони як твоя родина. Коли вийшов з літака, звичайно, була радість. Я знав, що треба триматися, адже мене чекають рідні", — розповідає Андрій Ейдер.
За словами Андрія, під час перебування в російських СІЗО психологічно на нього не тиснули. Зараз звільнений моряк трохи розгублений через увагу журналістів. Він розповідає, що хоче скоріше повернутися додому в Одесу.
"Я вже зробив пропозицію своїй дівчині Марині і готуюся наступного літа зіграти весілля. Дуже хочу в Одесу, хоча Київ для мене рідне місто, це ж Україна. Але я хочу додому — там друзі, родина. Та й до моря тягне, всіх нас до нього тягне. Ці дев’ять місяців мене дуже змінили. Я зрозумів, що кар’єра, гроші — це взагалі неважливо, коли ти не можеш бути поруч з людьми, з якими звик бути, яких ти любиш", — зазначає Андрій.
