Заняття проводить вчителька-дефектологиня Калуської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 Ірина Мельник Цьогоріч у школах Калуша вдвічі збільшилася кількість інклюзивних класів, у яких навчаються діти з особливими освітніми потребами, натомість — скорочують індивідуальну форму навчання. Окрім того, цього року вперше відкрили чотири групи у дошкільних навчальних закладах: дошкільних навчальних закладах «Золотий ключик», «Червона Шапочка», «Журавлик» і «Калинка».
За словами начальника управління освіти Ірини Люклян, в інклюзивних класах навчаються 63 учні. Серед них є як ті, хто майже не відрізняється від дітей в класі, так і ті, хто потребує більше уваги та розуміння. Завдання вчителів та їхніх асистентів — не тільки допомогти таким дітям сприймати інформацію, але й допомогти знайти спільну мову з однолітками:
"Ми хочемо адаптувати цих дітей до життя, до стосунків з однолітками. Ми пішли шляхом інклюзії, щоб діти з особливими потребами не відчували, що вони чужі і щоб у житті могли б давати собі ради".
Ірина Люклян зауважила, що в дошкільних закладах, як і в шкільних, створені всі умови, щоб діти з інклюзією могли б навчатися.
Про те, як ведеться дітям із особливими потребами в стінах звичайних шкіл, чи легко їм знаходити спільну мову з учителями та однокласниками — дізнавалися «Вікна».
«Батьки задоволені, що з’явився асистент вчителя»
У Калуській ЗОШ №3 — шість інклюзивних класів: у першому, другому, шостому, сьомому — по одному учню, у четвертому, п’ятому — по два.
За словами директора ЗОШ №3 Михайла Коротича, поки що важко говорити про перші результати роботи в інклюзивних класах, адже навчальний рік лиш розпочався. Однак із досвіду попередніх років конфліктних ситуацій в інклюзивних класах не було. Зокрема, директор відзначив роботу асистенток учителів Христини Данків та Тетяни Дутчак. За його спостереженнями, виникали певні труднощі тільки в класах, де в дітей із інклюзією не співпадали діагнози.
Практична психолоиня школи Олена Кирилович зазначила, що батьки позитивно реагують на появу асистентів учителя:
"Класний керівник не може бути з дітьми п’ять-шість уроків. У свою чергу, асистент проводить із дітьми кожен урок. Це свого роду заступник класного керівника: вона бачить всі проблеми дітей і в будь-який момент може втрутитися в ситуацію, не допускаючи конфліктів".
Проте психологиня зауважила, що часто асистента вчителя плутають із асистентом дитини:
"У нас спотворене бачення асистента вчителя. Чомусь думають, що асистент має сидіти біля однієї дитини і тільки їй допомагати. Насправді, асистент учителя має допомагати вчителеві і всім учням у класі".
Діти з особливими потребами займаються по тій самій програмі, що й усі учні. Проте є ще й додаткові заняття з психологом і логопедом, залежно від діагнозу. Олена Кирилович доповнює:
"Так, положення каже, що для кожної дитини потрібно складати індивідуальну програму, однак у реаліях все виглядає по-іншому. Насправді, учень з інклюзією ходить на всі уроки і повинен займатися нарівні зі здоровими дітьми. Адже в законодавстві не прописано, які предмети із навчальної програми не рекомендовані для дитини з особливими потребами. Ідея з інклюзією хороша, але детально не продумана".
Розповіла психологиня і про двох дітей, які вже рік здобувають знання на інклюзивному навчанні:
"Андрійко — «золота дитина», добре навчається. Коли прийшов у школу, одразу здобув прихильність однокласників. Сашко ж прийшов у колектив з 11-ї школи. Спочатку тримався осторонь. Дивлячись на нього і на однокласників зараз, важко відрізнити, яка дитина здорова, а яка — на інклюзії. Ми його суттєво «підтягнули» в навчанні, бо, фактично, він не читав і не писав. Зараз він і читає, і пише, хоч і з помилками, але спостерігається помітний прогрес".
Для повноцінного навчання цього року школа додатково закупила інтерактивну пісочницю з підсвіткою, магнітний конструктор, вежу для координації і розвитку, танграм, кінетичний пісок.
«Після чотирьох років навчання з дитини зняли інклюзію»
Калуська ЗОШ №5 має одну з найрозвинутіших мереж інклюзивного навчання. У освітньому закладі — вісім інклюзивних класів. Це єдина школа в місті, в якій облаштована сенсорна кімната. Тут є лава-лампа, сухий душ, м’які іграшки, дзеркальна сфера та інше обладнання, яке сприяє відпочинку дитини.
За словами директора школи Мирослава Кусня, для того, щоб дитина навчалася в інклюзивному класі, потрібно отримати висновок інклюзивно-ресурсного центру, в якому фахівці рекомендують організувати в закладі інклюзивне навчання. У висновку інклюзивно-ресурсного центру вказують кількість занять, що стосуються певної вади. Відтак на основі цього висновку і звернення зі школи затверджується планова мережа про відкриття інклюзивних класів. Згодом — проводять набір.
Перший інклюзивний клас у школі створили 2015 року. Спочатку були побоювання, що дітей з інклюзією не сприймуть, пригадує Мирослав Кусень:
"Із впровадженням інклюзивного навчання всі побоювалися того моменту, чи сприймуть учні таких дітей. Їх не тільки прийняли в колектив: однокласники намагалися підтримувати і допомагати. Зараз така ж ситуація: в інклюзивних класах немає критичних моментів, розвалу мікроклімату класу і дискомфорту".
Мирослав Кусень каже, що інклюзивне навчання дає позитивний ефект. Зокрема, з одного з учнів після чотирьох років навчання зняли інклюзію:
"Роман у початковій школі повністю наздогнав ровесників і може продовжувати навчання без допомоги асистента".
Мама Сашка розповідає, що її син зараз в дев’ятому класі. На інклюзивному навчанні хлопець перший рік, до того — був на індивідуальному. У коментарі «Вікнам» мама зазначила:
"На інклюзивному навчанні вчитися важче — Сашко повинен виконувати програму на рівні зі всіма дітьми. Проте йому подобається. Я трохи хвилююся, щоб у нього не опустилися руки, бо оцінки трохи погіршилися. Відношенням вчителів і однокласників я задоволена, бо постійно цікавлюся дитиною".
Мама Арсена інклюзивним навчанням задоволена. Адже з боку вчителів і однокласників є підтримка і взаєморозуміння.
"Мій син навчається в четвертому класі. Відношення дітей в класі прекрасне, ніколи не було жодних насмішок, навпаки панувала дружня атмосфера. Учителі підказують, підтримують пояснюють. Одного разу, коли я звернулася до вчителя з проханням, щоб зробили хоча б п’ять хвилин перерви на уроці, бо моїй дитині протипоказані сильне навантаження, то мені одразу пішли на зустріч. Арсенові подобається навчатися і контактувати з іншими дітьми".
«Діти завжди старалися все робити так, як учителі»
У Калуській ЗОШ №4 створено три класи з інклюзивною формою навчання: в першому, другому класі — двоє дітей, у четвертому — одна.
Марія Хоптій — досвідчена вчителька із 30-річним стажем, третій рік працює асистенткою вчителя. Цьогоріч працює з учнями першого класу:
"Поки що вивчаю дітей, веду записи, порівнюю їх із характеристикою з інклюзивно-ресурсного центру".
На думку асистентки, завдання вчителів і асистентів полягає в тому, щоб діти з особливими потребами не тільки влилися в колектив, вміли комунікувати і спілкуватися з однолітками, але й отримували знання. З досвіду попередніх років асистентка зазначила, що дітей із особливими потребами учні в класі сприймають більше ніж добре. Від батьків, за її словами, ніколи не було скарг:
"Діти завжди старалися все робити так, як учителі. Вони підтримували учнів з особливими потребами, щоб зайвий раз не образити і допомогти. Від батьків ніколи не було скарг, а тільки підтримка і розуміння".
Розповіла Марія Хоптій про одного із учнів з особливими потребами — Матвійка. У хлопчика помітний прогрес не тільки в навчанні:
"Щодня мама Матвійка постійно приводила в школу й забирала його. Хлопчику було важко говорити. Проте наприкінці року були помітні зрушення в мові: він говорив цілі фрази, речення, навіть жартував. Іноді не міг виговорити повністю «Марія Василівна» і говорив мені «мамо». Цю дитину я дуже полюбила".
Марина Кравчук другий рік працює асистенткою вчителя. Працює з учнями другого класу. У коментарі «Вікнам» асистентка зауважила:
"У першому класі все було невідане, непізнане. Було важко знайти індивідуальний підхід до дитини, проте зараз набагато легше. Приємно, що помітні результати у праці з дітьми. До прикладу, мій учень Андрій почав краще розмовляти, працювати самостійно. На перерві з однокласниками він грається і спілкується, чого не було раніше".
Ірина КМІТЬ, журналістка
