Про це новий міністр культури Володимир Бородянський розповів в інтерв'ю ВВС News Україна. На запитання про особисте ставлення до декомунізації міністр зазначив:
"Моє ставлення взагалі позитивне, але завжди є "але". Давайте так: я за те, щоб ми називали речі своїми іменами. В нашій історії були жахливі сторінки і добрі сторінки. І той режим, який був 70 років на нашій території, призвів до великих втрат. І призвів до здобутків, теж не можна цього заперечувати. Але найстрашніше, що він призвів до втрат інтелектуальних, ментальних і жахливих фізичних, людських втрат.
Якщо ми знімаємо пам'ятники, це не міняє свідомість. На мій погляд, це найлегший шлях, який ми обрали - закрити зірку, зняти Леніна. А от свідомість і проблеми, які виникають, ті всі суперечки - це ж через свідомість.
Ми взагалі не провели цю дискусію, не з'ясували, що з нами відбувалось, і не сказали: дивіться, така у нас була історія. Вони - не герої наші, і ми не будемо називати їхніми іменами площі й вулиці".
За словами міністра, Бандеру по-різному сприймають у Львові і Харкові:
"Дивіться, є неоднозначна постать у суспільстві. Це ж наша спільна історія. Вона ще болить у багатьох людей. І для того, щоб приймати рішення про назви, не-назви, героїзацію, не-героїзацію, ми повинні усвідомити, що у нас в історії були різні періоди.
Бандера боровся за своє бачення незалежності України? Боровся, це правда. Він був білий? Чорний? Якого кольору він був? Ми ж розуміємо, що у ньому є неоднозначність... Його по-різному сприймають у Львові і Харкові, наприклад.
Журналіст зазначив, що тоді ми приходимо до того, що "в якійсь Харківській області поставлять пам'ятник Сталіну і скажуть: Львів, вам це не подобається — то ви і не ставте". На це міністр зазначив:
"Ні-ні-ні. Сталін - злочинець. Це факт. Бандера боровся за незалежність України в той спосіб, як він бачив боротьбу. Він вибрав той варіант боротьби, який він вважав правильним.
Зовсім інша історія - це Сталін. У нього був інший вибір, інший контекст, він просто знищував свій народ…
Скажімо так, я би повернувся до питань перейменування після певних етапів загальнонаціонального осмислення. Вся ця тема не до кінця осмислена, тому в одній частині України вона викликає спротив, а в іншій - схвалення. Нам би переосмислити це все. Не сьогодні, а років десять-двадцять тому...".