Останні кілометри здавалися вічністю, а на останніх метрах ноги просто відмовлялися бігти, згадує Ігор Гелетій | Фото: Р Адже саме в рамках цього старту марафонці мали шанс отримати пряму путівку на Олімпійські Ігри в Токіо. Квиток до Японії передбачався для переможців ЧУ за умови виконання нормативів (а цього олімпійського циклу вони геть непрості — 2:11:30 у чоловіків та 2:29:30 у жінок). Решта складу збірної за умовами відбору формується рішенням тренерської ради аж наприкінці кваліфікаційного періоду. Тож, це була реальна нагода вже зараз позбавити себе зайвих очікувань та переживань і марафонці нею сповна скористалися, інформують "Вікна" з посиланням на "Жорстку атлетику".
У чоловіків переможцем та срібним призером стали дебютанти на цій дистанції Богдан-Іван Городиський та Микола Нижник, і обоє з олімпійськими нормативами: 2:10:52 і 2:11:12 відповідно. Бронзовим призером став Ігор Гелетій (2:13:15), якому довелося подолати непростий шлях до цього марафону.
У коментарі журналістам спортсмен із Калуша, вихованець вихованець калуського тренера з легкої атлетики Миколи Шевчука Ігор Гелетій розповів:
"Повертатися завжди непросто, але це дуже приємно. На це в мене пішло багато часу і сил. 13 місяців я витратив, щоб відновитися після операції і підготуватися до марафону. Щоб знову вийти на старт і бігти у компанії сильніших спортсменів України і отримати масу задоволення від швидкого бігу і боротьби по дистанції".
Коментуючи свій результат, Ігор Гелетій зазначив:
"Результатом не можу сказати, що задоволений на 100%. Знав, що будуть бігти на норматив ОІ, налаштовувався триматися за групою лідерів на скільки вистачить сил і сподівався на результат в районі 2:12… Приємним сюрпризом стало виконання нормативу МСМК, якось не думав про це по дистанції) Але виходячи із можливостей які в мене були, щоб підготуватися до цього марафону, то думаю що 2:13:15 – це хороший результат".
У спорсмена з Калуша вже був один марафонський досвід — 2013 року в Москві. Проте тільки зараз легкоатлет відчув, що таке справдній марафон:
"Я вважаю, що саме зараз був справжній перший Марафон, а не екскурсія містом, як це було в 2013-му. Зараз я повністю відчув що таке марафон. До 35-го кілометра ніби було все нормально, а потім почалося саме цікаве… марафон! Останні кілометри здавалися вічністю, а на останніх метрах ноги просто відмовлялися бігти. Це зовсім нові відчуття, в мене такого ще не було!".