В Івано-Франківську відкрили та освятили анотаційну дошку батькові Степена Бандери Про це повідомив міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, інформують "Вікна".
Дошку відкрили на фасаді школи №5, де уже є таблиці Героям сучасної війни на Сході України.
"У сфабрикованій справі його (Андрія Бандери — Ред.) найбільшим злочином був той, що він підтримував зв'язок зі своїм сином Степаном. Страшно уявити, скільки людей було закатовано за такими нелюдськими, абсурдними звинуваченнями...", — зазначив Руслан Марцінків.
Довідка.
Андрій Михайлович Бандера (11 грудня 1882, м. Стрий, Львівщина — 10 липня 1941, Київ) — священик УГКЦ, капелан, культурно-громадський діяч, політик Західноукранської Народної Республіки, ветеран Українсько-польської війни. Батько Богдана, Василя, Володимири, Марти-Марії, Оксани, Олександра і Степана Бандерів.
Був заарештований як батько «руководителя краковского центра ОУН Степана Андреевича Бандери». 5 днів перебував у Станіславській тюрмі і місяць і 13 днів — у Київській.
В обвинувальному висновку, складеному слідчими, йшлося про переховування нелегала, наявність націоналістичної літератури, націоналістичні переконання підслідного. Проте першим, отже — головним — звинуваченням священика, було те, що він, «будучи батьком керівника закордонного проводу антирадянської націоналістичної організації ОУН Бандери Степана Андрійовича, підтримував з ним до останнього часу систематичний зв'язок».
Після численних катувань був засуджений до розстрілу і через три дні розстріляний. Перед смертю написав «Мої особисті зізнання» (кримінальна справа № 61112) — сповідь про себе, свою родину і суспільно-політичне життя в Західній Україні 40-х pp. XX ст. Жодної інформації про місце його поховання справа не містить. Ймовірно, він знайшов останній спочинок у Биківні, де протягом 1937–1941 років ховали розстріляних НКВС у Києві. За іншими версіями, отець Андрій був розіп'ятий у Станіславській тюрмі або помер у Сибіру.
Реабілітований 8 листопада 1992 року.
