Як правило, люди губляться, коли погіршується погода, тоді й ускладнюються умови і трапляються небезпеки, каже Василь Фі Про любов до гір, особливості роботи рятувальника, цінні археологічні знахідки в інтерв’ю «Вікнам» розповів гірський рятувальник, краєзнавець Василь Фіцак.
У 1997 році, зібравши друзів, Василь Фіцак здійснив свій перший самостійний похід і відтоді почав їх організовувати дедалі частіше. З 2003 року став представником і головою громадської організації Івано-Франківської фундації «Карпатські стежки». За весь час існування фундації було зроблено чимало, каже Василь Фіцак:
"За ці роки було прознаковано 2,5 тис. км туристичних шляхів, понад 200 маршрутів, побудований туристичний притулок на полонині Плісце, переобладнано десяток старих мисливських будиночків під туристичні притулки. Окрім того, ми займаємося проведенням екологічних акцій і природоохоронних заходів".
Калушанин пригадує: коли йому запропонували роботу гірського рятувальника, він не вагаючись, погодився. Адже його метою було не просто ходити самому в походи, відпочивати і насолоджуватися красою природи, але й приносити користь людям. Василь уже четвертий рік працює на горі Піп Іван і очолює Явірницький пошуково-рятувальне відділення.
Милі Карпати взимку стають лютими
Гірський рятувальник із Калуша працює в найвисокогірнішому місці України на висоті 2025 метрів. Зимовий період тут триває близько пів року, а погода на Чорногірському хребті часто буває непередбачуваною і мінливою. У результаті трапляються небезпечні випадки, у яких люди часто починають панікувати, ділиться досвідом Василь Фіцак:
"Як правило, люди губляться, коли погіршується погода, тоді й ускладнюються умови і трапляються небезпеки. Часто загубившись починають приймати невиважені рішення, поспішати, відбувається паніка, хаос і, відповідно, це загрожує травматизмом і непередбачуваними наслідками".
Калушанин поділився й найбільш екстремальними і трагічними випадками з туристами:
"Минулого року група туристів у Чорногорі потрапила в екстремальні умови. Люди не могли зорієнтуватися, в який бік їм рухатися назад. Вони вийшли на телефонний зв'язок, повідомили, що піднімалися до гори Піп Іван. Але зараз не знають, де перебувають. Вони навели приблизні координати і в одному із місць зупинилися. Описати місцевість туристи не могли, все було для них одноманітним. Цілу ніч не спали, в наметі замерзли, тому що впродовж дня намочили речі, а змінного одягу не мали".
Рятувальник зазначив: щоб врятувати людей йому з колегою довелося наразитися на смертельну небезпеку:
"Територія, на якій ми шукали туристів, була невеликою за площею. Проте тут був складний рельєф. Ми з напарником зайшли на небезпечний схил і розуміли ризики. Проте чули голоси. Підірвавши снігову дошку і пласт снігу, які могли спровокувати лавину, ми виходили з ділянки слід у слід назад. Тоді розуміли, що рух небезпечний, і якщо щось трапиться, то навіть і нам ніхто не зможе допомогти. Людей вдалося знайти. Адже все-таки ми підтримували хоч якийсь телефонний зв'язок, і для того, щоб зорієнтуватися, ми з керівником тієї групи говорили, щоб вони дорогою періодично залишали будь-які речі. Окрім того, коли ми натрапляли на одну з таких купок, записували GPS-координати, щоб зорієнтуватися".
Ще один випадок, який завершився летальним результатом, трапився цієї зими. Досвідчена група туристів потрапила в шторм та ураган. Навіть для рятувальниківпрацювати при таких обставинах було справжнім випробуванням, пригадує Василь Фіцак:
"Був темний період доби, лютий мороз, шквальний вітер. Двоє людей загинуло, шестеро людей вдалося доставити до гори Піп Іван, щоб надати першу медичну допомогу і шпиталізувати".
Рятувальник наголосив, що туристи повинні завжди дотримуватися правил безпеки, слідкувати за прогнозами погоди і розуміти те, що умови в горах можуть різко мінятися. До речі, так було у випадку з туристами, які загинули:
"Карпати хоч і здаються такими милими і невисокими горами, однак узимку є надзвичайно лютими. Упродовж півгодини погодні умови можуть різко змінитися. До прикладу, того вечора передавали, що буде ясно, безхмарно, -15 С і вітер близько 20 м ⁄с. Хоча вітер доходив до 30 м ⁄с, температура була стабільно -20 С, але видимості не було".
Краєзнавство як віддушина і хобі
Василь Фіцак захоплюється не лише красою гір та приносить користь туристам, які ними подорожують, але й детально вивчає історію Калущини. Після народження дочки чоловік зрозумів, що не зможе і далі так часто їздити в гори. Тому зацікавився історією Калуша. Звісно, знав загальні відомості про місто, однак хотілося «копнути глибше». У 2014 році Василь Фіцак став волонтером краєзнавчого музею Калущини: взяв участь у розкопках замкової криниці і пошуках жертв тоталітарних режимів. Активно включившись в процес, Василь Фіцак ще більше заглибився в історію і захопився краєзнавством. Окрім того, почав вивчати історію дзвоноливарства:
"У 2016 році працівник пожежної мені сказав, що в частині є дзвін Фельчинських. Оскільки я працюю в ДСНС, мені дозволили його оглянути, зробити фото й описати. Опісля мене все це настільки захопило, що я вирішив дослідити увесь Калуський район".
За словами Василя Фіцака, разом із товаришем Олександром Ковалем дослідив весь Калуський район, відвідав 54 села, 80 церков, зібрав і описав увесь матеріал по дзвонах. До нового року краєзнавці планують створити макет книги і 12 лютого її презентувати. Це буде довідник по церквах Калущини.
Подорожуючи Карпатами, Василь Фіцак знаходив багато речей часів Другої світової війни. Історична тематика захопила Василя Фіцака і в Калуші:
"Коли я дізнався, що в Калуші є поховання вояків Першої світової війни, почав збирати інформацію. Виникла ідея дослідити хрести. Однак стикнувся з проблемою, що ці стандартні бетонні хрести з року в рік забілювали піском і в результаті надписи неможливо було ідентифікувати. Тому довелося самому працювати п'ять днів із дротяною щіткою".
Цьогоріч дослідження вдалося оформити в брошуру, де є поіменний опис та ідентифіковані братські могили. Брошура має два примірники. У планах краєзнавця — спільно із музеєм видати розгорнуту працю, яка буде складатися з трьох розділів:
"Перший розділ матиме назву: «Калуш: період Першої світової війни» з науковою статтею викладача-методиста Калуського політехнічного коледжу, кандидата історичних наук Ігоря Ільницького. Другий розділ міститиме світлини Калуша часів Першої світової війни, які вдалося віднайти на австрійському сайті Europeanа. Третій розділ — список поховань і короткі відомості про них".
Приватна кімната-музей і найстаріша знахідка
Василь Фіцак розповідає, що в археологічному плані його знахідки великої цінності не мають, адже це здебільшого фрагменти кераміки, глиняного посуду, скла, металу XVII-XIX. Проте все ж ці речі дають уявлення про минуле.
У 2016 році на Пагорбі Слави краєзнавець знайшов цікаві фрагменти тшинецько-комарівської культури. Це місце калушанин обрав невипадково, адже до того зібрав відомості про те, що наприкінці XIX століття тут була знайдена кам'яна сокира періоду палеоліту, кістки і кераміка періоду бронзового віку.
"За два дні я «перелопатив» верхні шари ґрунту і мені вдалося знайти п'ять фрагментів кераміки, кремнієвий скол дніпровського походження. Я розумів, що кераміці близько 4-4, 5 тис. років. Але все ж відвіз до Івано-Франківського краєзнавчого музею, де у відділі археології предметно дослідили знахідку і підтвердили, що це найстаріша знахідка на теренах Калущини".
За словами Василя Фіцака, він знайшов багато й інших предметів, монет і металевих предметів, які, ймовірно, що представляють певну цінність. Однак потрібен час і кошти на те, щоб усе детально дослідити.
За час досліджень краєзнавець встиг облаштувати вдома кімнату з двома великими стендами. Серед експонатів — збірки кераміки, глиняної посуди, свічники, монети. Окрім того, є так званий природничий куточок, який складається з фотографій рослин, тварин, гербаріїв, каміння, тощо.
Ірина КМІТЬ, журналістка
